Виняткове багатство краєвидів відкриється перед мандрівником під час поїздки залізничним віадуком неподалік села Плебанівка на Тернопільщині, який непохитно підноситься угору всіма своїми арками серед буйної зелені околиць.

Кожен камінь, закладений у міст ще в часи панування на землях Тернопільщини Австро-Угорської влади, вже понад 120 років витримує вагу потягів, які безпечно мчать у далечінь по дев’ятиарковому красеню. Сумлінні австрійські інженери справді звели конструкцію не на одне століття, надійність якої вже перевіряють не ретро-потяги, а сучасні поїзди.

Пасажири, які пильним оком полюбляють «схопити» принадний пейзаж із вікна вагона, мабуть, понад усе хочуть, аби їзда через Плебанівський віадук розтягнулася з секунд на хвилини. Щоб панорамні красоти не ховалися з поля зору, а зупинилися перед подорожанином. Зупинилися, розрослися, розстелилися зеленими барвами на цьому незвичайному мості, який багатьом любителям фантастики дещо нагадує міст, яким мандрував головний герой відомих романів  Джоан Роулінг.

І справді, віадук на Тернопільщині таки схожий на міст у шотландському селі Гленфіннан, який використовували під час зйомок фільму «Гаррі Поттер». Саме цим велетнем Гаррі разом із найкращими друзями – Роном Візлі і Герміоною Ґрейнджер мандрували в Хогвартс. Тож для того, аби на хвилину відчути себе персонажем з надприродніми здібностями, деяким пригодолюбам  не обов’язково їхати на батьківщину кілта і старовинних замків. Дивовижа – зовсім поруч.

Фото - з вільних джерел

Як подолати безробіття, підняти економічний та соціальний розвиток міста, збільшити іноземні інвестиції завдяки впровадженню гендерного підходу у державі, розповіла тернополянам експертка з міжнародної діяльності, голова ГО «Жіночі Ініціативи» Ольга Неманежина.

Жінка провела для тернополян у «Молодіжному Центрі» лекцію на тему: «Практичні аспекти гендерної рівності. Регіональний розвиток».

— Хоч зараз закон уже змінили, проте колись жінки не могли бути військовими. Серед низки професій, які були представлені, вони могли бути записані або кухарками, або медсестрами. На передовій жінкам випадало воювати на рівні з чоловіками, проте зарплату отримували як кухарки, медсестри. Жінки не мали ніяких привілеїв, звань, мали одягати чоловічі військові костюми і для них не було елементарних засобів гігієни. Наразі в нас офіційно є професія – жінка-військова, — розповіла експертка.

Спікерка наголосила, що совковий застарілий список 450 професій, який сьогодні дещо видозмінився. Як розповіла пані Ольга, у цьому списку навіть були настільки абсурдні речі, як от: Жінці заборонено бути «обробницею риби, зайнятій на рубанні голів червоної риби».

— Якщо проаналізувати статистику, то можна констатувати, що у всіх областях України безробіття має жіноче обличчя. Відсутність зайнятості – справді жіноча проблема, адже, наприклад, у Кривому Розі зі 100% жінок 80% –  безробітних. Це не дивно, адже в цьому місті на Сході розвивається лише важка промисловість і не створені умови для розвитку більш жіночих сфер. Цікаво, що раніше, коли будували міста, то біля важких промислових заводів створювали якість підприємства з легкої промисловості, які забезпечували баланс між жіночою та чоловічою зайнятістю. У Кривому Розі таких, на жаль, не вистачає, — поділилася Ольга Неманежина.

Спікерка підмітила, що якщо Україна застосує гендерний підхід, то ВВП держави за 5-7 років може зрости, як мінімум, на 15%.

Початок шкільного життя для кожної дитини – це не тільки отримання нового статусу «учень», багато нових знайомств, вражень, але й стреси через брак мотивації до засвоєння знань, через невдачі у навчанні, непорозуміння з однокласниками та інші причини.

У молодших школярів навчальна діяльність перебуває в тісному зв'язку із станом здоров’я й фізичним розвитком. Здорова дитина швидше ніж слабша, призвичаюється до шкільного режиму, до необхідності тихо і спокійно, стримуючи свої бажання, сидіти протягом уроків. Саме тому однією з головних умов підготовки дитини до школи є формування в неї психологічної готовності до шкільного навчання.

Тернопільська психологиня, арт-терапевтка Тетяна Кітчак радить батькам насамперед правдиво розповідати своїм чадам про шкільне життя, не додаючи до своїх слів нагнітання, залякування. Варто робити акцент на тому, що навчання — це і цікаво, і корисно.

— Важливо, щоб дитина могла спокійно залишатися без мами, володіла основами самообслуговування, відповідними до віку, розуміла звернену до себе мову та могла орієнтуватися у правилах нового середовища. Це все батькам треба пояснювати та проговорювати зі своїми чадами. Дуже добре, якщо дитина володіє основними навичками комунікації, вміє та знає як підтримувати контакт, може добре себе почуватися у колі однолітків, — наголосила Тетяна Кітчак.

Психологиня підмітила, що універсальна рекомендація, яка дуже проста у виконанні, але дуже потужна у процесі розвитку та дозрівання – розмовляти з дітьми. Малечі потрібно пояснювати, читати з нею, відповідати на запитання діток, навіть, на перший погляд, безглузді.

На березі водойми в селищі Козова протягом двох днів - 14-15 липня відшліфовували майстерність доброго улову 36 кращих рибалок Західної України.

Чоловіки з різних міст - Хмельницька, Ковеля, Рівного, Чернівців, Івано-франківська, Львова, Отинії, Тернополя, Києва, Луцька поділились на команди – по двоє людей. Кожен рибалка затято змагався за кубки та медалі, намагаючись упіймати найбільше рибин.

У фіналі змагань команді «Тернополяни» таки вдалось потрапити у трійку кращих – друге місце. Учасникам - Андрію Потурняку та Роману Стрілецькому не вистачило лише 120 грамів риби, аби бути на рівні з суперниками.

Як зазначив один із суддів змагань Руслан Грицина, доброму риболову навіть холод, вітер і дощ не завадить.

— На жаль, протягом днів, коли тривали змагання, погода була не з найкращих. Тільки це зовсім не вплинуло на підсумок турніру – не було поганого результату. Всі хлопці могли похвалитися добрим уловом, адже на водоймі зібралися найкращі рибалки. Звичайно, до участі ми могли залучити, наприклад, місцеву команду – з Козови, тільки, думаю, сили були би не рівні, — наголосив Руслан Грицина.

Суддя наголосив, що він сам є запеклим рибалкою та вже понад 20 років долучається до різноманітних фестивалів, конкурсів, змагань з риболовлі, на яких головні перемоги здобував у 2000-му та 2006-му роках.

Цього року спільну молитву за мир та цілісність України з десятками тисяч вірян розділив Президент України Петро Порошенко, а також голова Єпископської Конференції Італії – Кардинал Гвалтьєро Бассетті та Апостольський Нунцій в Україні Клаудіо Гуджеротті.

У марійському духовному центрі тисячний люд взяв участь у Архиєрейській Божественній Літургії, яку провів Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук спільно з духовними особами з Італії та єпископами, духовенством. По завершенні літургії Кардинал Гвалтьєро Бассетті звернувся до вірян, наголосивши, що Марійський відпустовий центр – надзвичайно гарне місце для молитви, для віри.

— Як Кардинал, передаю вам найщиріші вітання від папи Франциска, а як президент Єпископської Конференції Італії переказую вам братерські обійми від усього італійського народу. Сьогодні мені також надзвичайно радісно зустрітися з братами по вірі під опікою зарваницької Діви Марії. Марійський відпустовий центр – особливе місце, адже тут увесь християнських народ відчуває себе поруч із матір’ю, яка стоїть на варті спокою власних діток. А особливо пильно охороняє матуся дітей у темні та сумні часи страждань і переслідувань. Український божий народ на своєму віку пережив одне з найжахливіших цькувань, яке закарбувалося в історичній пам’яті. Тільки навіть тоді Господь не покинув людей та продовжує бути з цим народом. Навіть коли, здавалося, надія була втрачена, Марія не давала світлу віри погаснути серед українців, — наголосив Гвальтьєро Бассетті.

Цього ранку прочани особливо радісно зустріли у зарваницькому краї очільника держави Петра Порошенка, який дістався до місця прощі на гелікоптері. Президент України вперше відвідав Зарваницю, разом з вірянами помолився за кращу долю України та подарував духовному центру цінний євхаристійний набір.

— Особливе місце в історії нашої держави посідає Українська греко-католицька церква. Вона забезпечила нам постійну комунікацію із західноєвропейською християнською спільнотою, яка вже багато століть опікується паствою нашої держави. В часи, коли Україна була бездержавною та розділеною між сусідніми країнами, саме УГКЦ, особливо в часи оголення її Митрополитом Володимиром Шептицьким, на основі церковної структури створила прообраз національного організму. Священнослужителі, їхні сини та онуки цілими династіями формували українську інтелігенцію. Митрополит Шептицький був батьком української нації, дух, молитва та думка якого панує далеко поза рамками того періоду, в якому жив чоловік, — наголосив Петро Олексійович.

На грандіозну прощу до Зарваницького духовного центру з’їхалося тисячі паломників з України та закордону, які 15 липня спільно з вірянами та сотнями представників духовенства взяли участь в Архиєрейській Божественній Літургії. Проща на Тернопільщині присвячена 1030-річчю Хрещення Русі-України.

Цьогоріч людей, які прийшли спільно побажати миру й цілісності в державі, було настільки багато, що на території марійського відпустового центру ніде було і яблуку впасти. А під час Літургії, яку очолив глава УГКЦ Святослав Шевчук, до головного храму винесли чудотворний образ Богородиці.

—  Заробітчани, яким доводиться виїжджати за кордон, часто, як і їхні предки століттями тому, можуть взяти з собою в дорогу лише маленьку валізу. Та, куди би не їхали наші люди, вони завше не забувають прихопити з собою найбільший національний скарб України – віру у Всевишнього. Де би наші земляки зараз не перебували, наша держава той скарб ніколи не втратить. І багатством тим наш народ прагне поділитися і зі «старою мудрою Європою». І саме релігійне надбання, яке нам у спадок залишив князь Володимир Великий, є сьогодні запорукою нашої перемоги, — звернувся до вірян під час проповіді Святослав Шевчук.

Предстоятель УГКЦ наголосив, що Українська Держава у часи ворожого натиску російського агресора особливо потребує духовної підтримки як з боку своїх вірян, так і від людей з країн світу, адже саме у вірі найбільша сила народу.

Коли заходить сонце і Тернопіль накриває пасмо темряви, небо ще не поспішає огорнутися серпанком сутіні. Із настанням вечора небесна синь наповнюється новими непотворними барвами.

В пізню пору доби тернополяни переважно поспішають додому з роботи, тож не завжди помічають чудові барви, якими вкриваються небесні простори. Невпинно спостерігають за тим, як невидимий живописець фарбує блакить у ніжно-яскраві відтінки, хіба що голуби, які групками спочивають на дахах будівель після спекотної днини.

Грандіозний професійний міжнародний турнір зі змішаних єдиноборств «STEP TO TOP 6. Битва на Горині» нещодавно стартував на березі річки Горинь, що у Гощі на Рівненщині, де упевнену перемогу серед аматорів здобув тернопільський учасник.

Аби показати незламний дух та міцні кулаки, на змагання з’їхалися сильніші юнаки – професіонали та аматори. Хлопці прибули до славетного селища як з багатьох міст України, так із закордону: Рівного, Дубна, Березного, Сарн, Гощі, Коломиї, Тернополя, Києва, Луцька, Одеси, Харкова, Марокко та Азербайжану. Турнір тривав протягом дня і всього відбулося 11 професійних та 3 аматорських поєдинків.

Честь Тернополя на змаганні представляло двоє спортсменів – 13-річний Владислав Кульчицький та дорослий спортсмен Олександр Питель. Обоє бійців показали на турнірі неабияку сміливість, витримку та жагу до перемоги, проте завоював медаль лише юний борець. Олександру, на жаль, не судилося цього дня піднятися на п’єдестал, адже поступився очками суперникам.

Тернопільський чемпіон Владислав Кульчицький займається в Палаці Спорту у тренера Владислава Назарука.

— Шлях до перемог на спортивній ниві у хлопця пролягав через роки посилених тренувань. Оскільки Владислав займається у нас понад два роки та неодноразово їздить на змагання, хлопчина вже добряче загартований складними боями. Минулого року Влад став фіналістом України на національному чемпіонаті з бойових мистецтв. А цьогоріч на одному з попередніх змагань він також впевнено йшов до першості, проте поступився місцем. До битви на Горині хлопець готувався посилено – загартовував як фізичну витримку, так і моральну стійкість, впевненість у власній перемозі. Пишаюся нашим чемпіоном, який нікому не подарував першості й таки здобув омріяне золото, — наголосив Владислав Назарук.

Довідка: Змішані бойові мистецтва (MMA) — вид спорту і категорія бойових мистецтв, що включає в себе різноманітні засоби і способи ведення оборони й нападу в рукопашному бою.

Основу змішаних бойових мистецтв складають класичні види боротьби (греко-римська і вільна боротьба, дзюдо, дзюдзюцу тощо) і класична ударна техніка (бокс та кікбоксинг). На відміну від класичних бойових мистецтв, які в своїй більшості походять із країн Сходу, змішані бойові мистецтва не несуть в собі духовного або релігійного навантаження, віддаючи перевагу спортивно-прикладному аспекту.

У Тернополі затримали банду раніше судимих наркоторговців, котрі постачали дурман містянам. Окрім цього також впіймали чоловіка, який організував канал надходження та розповсюдження різного виду наркотиків у в’язницю.

Про це повідомив на прес-конференції заступник начальника ГУНП в Тернопільській області Степан Яцух.

— Група наркоторговців у складі п’яти чоловік, яку ми затримали нещодавно, була доволі серйозною. Цікаво, що організатор цієї групи був раніше судимий та притягувався до відповідальності за вбивства, шахрайства, за підробку і привласнення документів, крадіжки. Серед перелічених промислів, виявляється, чоловік також займався збутом і зберіганням наркотичних речовин. Раніше цей наркоторговець 34 роки відбував покарання в місцях позбавлення волі. Особа, яка стільки років "сиділа", не каялася у скоєному, а далі продовжувала чинити протизаконні дії, — наголосив  Степан Яцух.

Поліцейський зазначив, що інші четверо спільників-наркоторговців – жителі Тернопільщини, які також були раніше судимі. За словами пана Степана, наразі зловмисники перебувають під вартою. Для трьох чоловіків призначено заставу по 140 000 гривень, а для інших – 35 000 гривень.

Степан Степанович розповів і про інше резонансне затримання, яке мало місце нещодавно.

— Ми також затримали чоловіка, який передавав наркотичні засоби в місця позбавлення волі. Це вже другий подібний злочинний випадок, який ми зафіксували цьогоріч. Як не дивно, чоловік, який постачав заборонені речовини у в’язницю, раніше відбував покарання та вийшов на волю лише 1 квітня цьогоріч. За такий короткий час зловмисник уже встиг знову налагодити своє ремесло. За допомогою канату, або ж мотузки порушник через вікно у вечірній час передавав заборонені речі, — наголосив Степан Яцух.

Чоловік підмітив, що у ході затримання було виявлено, що, окрім наркотиків різного характеру, злочинець хотів передати своїм колишнім співкамерникам 8 мобільних телефонів та сімкарт.

Живописне село Переволока на Тернопільщині багате на диво-пам’ятки природи, які на околицях поселення чатують на цікавого туриста. Однією з таких неповторних витворів природи, яку невгамовні стихії тисячоліттями виточували, кришили, наліплювали, вимивали з ніздрюватої гірської породи, є Травертинові скелі, що простягаються від правого берега річки Стрипи. У нутрощах цих унікальних скель, складених сірувато-жовтим травертином, ховається непротяжна, проте багата на виверти, заглибини й підвищення печера.

Як від подиху вітру, так від стуку об камінь, від людських кроків, наче живе, розлягається відлуння по вузьких просторах таємничої темряви. Живою ту природну заглибину роблять і підземні води, які сотні, тисячі, мільйони років не припиняють свій рух. Під цим невтомним та невгамовним потоком не встоїть навіть найтвердіший камінь, який води розмиватимуть частинками та нестимуть ці крупинки-мінерали далі й далі до цивілізації. От і досі водна стихія точить породи Травертинових скель та печери...

Якщо проникнути під виступи гірської породи, можна побачити, як стінки диво-печери відтінюють мальовничими натічними формами кальциту. Красу цю не осягнути поглядом, адже світло ліхтаря не проникне в усі закутки печери, не охопить променями кожну звивину та западину. До того ж, навіть найяскравішого світла замало, аби оцінити істинну красу віковічного каменю.

Тунелі, на які поділене просторище печери, виходять аж до каплички «Панський сквер» на сільському кладовищі. Пробратися цими звивинами до цвинтаря під силу тим, хто не боїться тісного простору, адже лізти тунелями доведеться навколішки. Ще селяни розповідають, що в радянські часи у печері переховувалися бандерівці, які добре маскували отвір до природньої заглибини. Знайти вхід у схованку могли лише «свої» або ж добре обізнані місцеві жителі.

 Фото - з вільних джерел