У Чорткові знаходиться одна із найблагородніших організацій – «Дім милосердя».

Заснований він юридичною особою Єпархіальним Управлінням Бучацької Єпархії УГЦ й двома фізичними особами: духовником «Дому милосердя» о. Іваном Мельником та матір'ю дитини з аутизмом п. Тетяною Дубиною у 2013 році.

Історія зародження «Дому милосердя» вражаюча, адже на шляху створення було багато перешкод і труднощів. Саме Тетяна Дубина, яка особисто зіткнулася із пошуками спеціалістів, організації та відсутності інформації, зрозуміла, що хоче розпочати саме цю справу, щоб допомагати  іншим дітям з особливими потребами. Покладаючись на Бога, Тетяна  вірила, що ця справа буде розвиватися і приносити користь людям.

Вже у 2014 році, було передано у власність двоповерхове приміщення у аварійному стані.  2014-2016 рік Єпархія побудувала новий 5-поверховий центр. У листопаді 2016 року діти з інвалідністю увійшли у новобудову. А 2016-2019 року повністю облаштувалася благодійна організація «Дім милосердя» та створила умови для соціальної реабілітації. На сьогоднішній день в «Домі милосердя» проходять реабілітацію понад сто дітей з інвалідністю (ДЦП, Аутизм, Синдром Дауна й різними вадами розвитку). Для дітей, які проживають за межами міста, центр відкрив спеціальне відділення.

Кожна дитина тут унікальна і талановита, тому працівники «Дому милосердя» проводять різні заходи, щоб діти змогли спробувати себе у різних сферах діяльності та в майбутньому змогли працевлаштуватися.

Саме цим дітям присвятили книгу «Квіти дощу», де написано історії життя людей, які пройшли довгий і важкий шлях.  Автором ідеї книги-спогадів є Тетяна Дубина, літературна редакція – Надія Сасанчин, світлини – Іван Дюк.

Уривок із книги:

Ця книга присвячується усім, хто зневірився,

хто опинився у безвихідних ситуаціях…

Тим, хто потребує допомоги, милосердя 

та тим, хто коли-небудь чинив його…

У БО «Дім милосердя» проходять реабілітацію не лише діти з Чортківщини, а й всієї Тернопільської області. Від початку створення фінансує «Дім милосердя» Бучацька Єпархія УКГЦ і жертводавці. На жаль, цих коштів замало, адже окрім підтримки реабілітації дітей, які проживають у «Домі милосердя», ще потрібно виплачувати заробітну плату людям, які не тільки виконують свою роботу, а служать, віддаючи свою любов і турботу усім потребуючим  та стараються передати моральні й духовні цінності.

Пані Тетяна щиро вдячна Богові, що може допомагати потребуючим та вірить, що «Дім милосердя» буде у кожному місті України. Він буде базуватися на любові до Бога і ближнього.

Олеся Біднюк, студентка 3-го кусу ТНПУ