Пісня емігранта з Тернополя: Польська весна

Автор  Алла Сердюк Середа, 18 травня 2016 14:09

Я зустрічалася з нею тут тричі. Вперше вона, ще сонна й невмита, мляво усміхнулася мені на причалі в Гдині. Холодні хвилі з гострими шматками балтійської криги намагалися її розбудити, та, певно, дарма. То був березень. Зимовий березень. 

Наступного разу вона вже з припудреним носиком, але такими ж сонними очима, розчісувала волосся у Варшаві. Вітер шарпав її довгі пасма, тягнув до сполоханої чомусь Вісли, заплітав чудернацькі косички, пришпиляв їх до сірих важких хмар. То також був березень. Більше не зимовий.

А втретє ми привіталися в Кракові.

Вона, охайно причесана, зі свіжим макіяжем, в новому ледь зеленому вбранні годувала крихтами краківських лебедів і про щось собі мріяла. Вже був квітень. Ранній. 

Тепер я спостерігаю за нею кожного дня. Радісна, розчервоніла від сміху, втомлена, засмучена, заплакана, роздратована, люта, ніжна, зворушена і ... закохана. Таки в когось закохана, ця весна. Польська весна.

Спершу, в березні, її важко було помітити серед сірого зимового холоду. Хіба у проблисках незвичних після зими грайливих промінців, що де-не-де пробивалися крізь густу небесну завісу. Але весна передавала привіти з першим несміливим пташиним щебетанням і маленькими пролісками-підсніжниками. Потім вона, таки пробуджена лоскотом легесенького мов пір'їнка тепла, розкривала свою шафу і довго вибирала вбрання. Жінка ж. А коли нарешті вибрала і до смаку, і до погоди, то прийшов квітень, застукав у двері і повів красуню на прогулянку, на шпацер – дивовижний, барвистий і запашний. Набиралась зелені трава від кожного їхнього кроку, зацвітали дерева, наповнювали світ ароматом щастя і життя. І тремтіло все довкола чудесною музикою, розфарбовувалось силою і любов'ю. Він таки був в неї закоханий, цей квітень.

А вона? А вона крадькома поглядала на іншого красеня – сильного, навіть могутнього, владного, поважного, красивого, впевненого в своїх силах і привабливості. То був травень. Коханий травень. Він бував таким різним, як і вона. Не вередливим, як плаксивий похнюплений березень, і не надто мрійливий, як неуважний романтичний квітень. Він так вправно пускав на відпочилі поля блискавиці з громами, так щедро поливав їх живлющою водою, що весна й забула, з ким перше прокинулася і як весело гуляла. Він так обережно й ніжно зігрівав її золотим теплом, дарував на шию цій вродливиці веселкові дорогоцінності і срібні ранкові росинки, тішив довгими заходами сонця, солов'їним співом і рожевістю яблуневих квітів, що геть закрутив закоханій весні голову і, як щороку, забрав із собою – бавитися громами, сонячним промінням і до нестями кохати: сильно, відверто, зріло...

Не сумно мені за весною – вона ж щаслива. Хоч більше не бачу її блакитних очей, та помічаю їх особливий єдиний блиск у водяному мерехтінні і між пухнастих хмар, відчуваю її дотики у подихах вітрів, чую її голос у шумі травневого дощу. 

І все тут навесні таке, як там, вдома. Так само зеленіє, цвіте, засинає і прокидається, милується зірками і чекає нового ранку. Я навіть переконана, що весна, ще в квітні, махнувши мені рукою з букетом первоцвіту, шепнула не польське «Cześć!», а наше «Привіт!» І казала травневі: «Я кохаю тебе! Будьмо, мій рідний, щасливими!», а він усміхався і відповідав: «Авжеж», а не «Оczywiście».

Та все ж бракує мені у цій польській весні однієї найважливішої дещиці –улюблених каштанів. Знаєте, тих, що цвітуть над озером, де безперестанку гасають авто з Дружби на Дружбу? Ті каштани для мене – весняний Тернопіль. Ті каштани – весна. Українська. Тому, коли зустрінете їх, квітучих, розніжених своїм цвітопадом, хай навіть уже й зовсім без цвіту, передайте, прошу, від мене вітання (досі не «Cześć!», а «Привіт»). А ще, як вмієте, підморгніть їм. Вони зрозуміють...

 

Алла Сердюк

Читати попередній блог авторки

Фото BBC

Прокоментувати:

СОЦІУМ

22.02.2024 soroka
Аграрій Петро Гадз придбав трактор для господарських потреб психоневрологічної лікарні
Герой України, власник агрокомпанії «Бучачагрохлібпром» та господарства «ГАДЗ» Петро Гадз придбав трактор «Скаут» для Тернопільської…

Подорож вихідного дня

15.10.2021 soroka
Монастирок на Тернопільщині притягує і мандрівників, і пересічних людей, і глибоко віруючих
Монастирок – маленьке село в Борщівському районі, розташоване у надзвичайно мальовничій місцевості поблизу Касперівського каньйону.…

Місто в кадрі

DSC_3777.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.