Сонечко: пісня емігранта з Тернополя

Автор  Алла Сердюк Четвер, 26 травня 2016 14:58

«Бедрику золотий, підніми крильця й полети

Звідкіль буде дощик, звідсіль буде дощик...»

Дуже подобалось мені в дитинстві бавитись з цим червоним веснянкуватим жучком. Пущу його собі на долоню і спостерігаю, як те мале літнє щастя вперто і впевнено мандрує від лінії життя до лінії долі, тоді перелазить на вказівного пальця і дреться вгору, щоб злетіти. Я підхоплюю його іншою рукою, уважно рахую, скільки має моє сонечко цяток на крилах, і лише тоді відпускаю. Точніше комашка завжди сама вирішує, коли б від мене полетіти, наче наспраді вона зі мною бавилась, або терпляче чекала, щоб я таки дорахувала всі чорні плямки.

Досі ця наша дружба відлунює в грудях ніжністю до дитячих спогадів, до сонячного жука і до всіх його імен, які кожного разу в'їдаються в мене безцінною колекцією.

Петрусь, бездрик, зозулька, сонечко. Та ще ведрик, бедрик, вербочка, золота козулька і рябенький веприк, катеринка, ковалик, борушок і боруна, сонічко і сонийко, брушка й жучик. І це все у нас, в Україні. Прислухаюсь і чудно навіть, з якою любовю мій народ творив ці імена. Імена єдиного маленького жучка. А недавно до моєї сонячної збірки додався ще один експонат, польський. Biedronka.

Впевнена, що кожен, хто бував у Польщі, стикався не лише з цим словом, але й з червоненькою комахою. То назва і логотип однієї з найбільших місцевих торгових мереж.

Я ще не знаю, чи є у польській мові така ж безліч імен мого улюбленого сонечка, та вже переконалась – до «Бєдрьонки» поляки мають лише позитивні симпатії. А чом би не мати позитиву? Biedronka (а ще Tesko, Kaufland, Leviatan, Żabka і т. д.) – це місця в Польщі, де не потрібно дуже напружувати ні мізки у підрахунку наявної чи безнадійно відсутньої готівки, ні відчайдушно стримувати підсвідомі бажання дозволити собі в магазині якогось смаколика, а то й просто якісних продуктів. 

Дивлюся, буває, на поляків у супермаркетах і так хочеться перенести трохи цієї магазинної гармонії в Україну. Хоча, по правді, не лише магазинної... Маю ж віднедавна марення – чи здійснене? – щоб моя рідна земля стала нарешті розвиненою, благополучною, багатою і справедливою. Погоджуюсь, звучить пафосно. Та ви не подумайте, це не вдаваний мій патріотизм, а всього банальне прагматичне бажання бути громадянкою такої розвиненої, благополучної, багатої і справедливої держави. 

Ось уявіть, прокидається зранку середньостатистичний українець, спокійний і усміхнений, у великому теплому ліжку, вдихає глибоко чистого повітря, готує собі чай-каву-сніданок, вдягає зручний не з секонд-хенду одяг, взуває найки, чи Salamander, чи ще яке якісне взуття, сідає у простий і комфортний автомобіль, заїжджає рівнесенькою дорогою на АЗС, платить по 3.40 грн за літр бензину, а тоді їде на соціально захищену роботу і працює собі 8 годин, ситий і задоволений. Після робочого дня знімає в найближчому банкоматі свою середню зарплату (десь так 3 тисячі) і їде за продуктами до супермаркету. Купує буханку хліба за 3 грн, кілограм м'яса за 12 грн, літр молока за 2,50 грн, 200 грамів масла за 3,50, кілограм гречки за 6, а ще солодощів з кіло за 15 гривень, 100 пакетиків хорошого чаю за 10 грн та кілограм цукру за 2,60. Перелік продуктів можна розширювати і розширювати. Цьому утопічному українцеві грошей вистачить. І не лише на їжу. Після закупів він ще поїде у своєму простому, але зручному авто відпочити з друзями в піцерію, бар чи боулінг, де італійська піца обійдеться йому в 15 гривень, келих пива в 3, а година забави в 24 гривні.

Або уявіть українку на шопінгу, яка заробила собі мінімальних 1355 гривень і зі спокійною душею й чистою совістю купила сукню за 50 гривень, шкіряні туфлі за 150, сумочку за 60 грн і стильну футболку за 20 гривень.

Гадаєте, навіщо я разказую байки про ціни з минулого століття? Лиш для того, щоб унаочнити польське життя. Замініть тільки в цій фантазії українців на поляків, а гривні на злоті. Хоч, буду чесною, в дечому таки злукавила. У Польщі, до мого щирого подиву, люди не нехтують уживаними речами. Секонд-хенди, яких тут багато, завжди мають клієнтів, особливо, коли завозять поповнення німецького, італійського, іспанського, норвезького чи американського одягу й взуття. 

Виявляється, багато поляків не задоволені своїми заробітками. Справа звична. За офіційними даними середня місячна зарплата в Польщі становить 4164 злотих (це брутто, себто без врахування всіх податків), одначе й половина населення не отримує таких грошей і не втомлюється нарікати на хронічну сліпоту влади. Тут треба розуміти, що нарікання – це людська природа. Нарікати на малу зарплату й владу – поготів. Для прикладу, італійці, ціни в яких загалом такі ж, як в Україні і Польщі, а зарплати вищі за 1000 євро, теж вважають себе бідними і ошуканими. Та врешті, чи є який сенс рахувати чужі гроші? Краще б своїм дати раду – на практиці понарікати й далі продовжувати виживати – і на гривні, і на злоті, і на євро, долари, крони чи франки, бо де тільки нема нашого цвіту? На жаль, по всьому осяяному сонечком світу...

 

Алла Сердюк

Читати попередній блог авторки

Фото з відкритих джерел

Прокоментувати:

СОЦІУМ

22.02.2024 soroka
Аграрій Петро Гадз придбав трактор для господарських потреб психоневрологічної лікарні
Герой України, власник агрокомпанії «Бучачагрохлібпром» та господарства «ГАДЗ» Петро Гадз придбав трактор «Скаут» для Тернопільської…

Подорож вихідного дня

15.10.2021 soroka
Монастирок на Тернопільщині притягує і мандрівників, і пересічних людей, і глибоко віруючих
Монастирок – маленьке село в Борщівському районі, розташоване у надзвичайно мальовничій місцевості поблизу Касперівського каньйону.…

Місто в кадрі

DSC_3787.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.