Ось і дочекалася вся країна виходу роману загадкової письменниці Люко Дашвар. Що справді тішить – книга не розчарує жодного із вірних прихильників авторки або ж того, хто вперше зважиться зазирнути у її світогляд.

Останні вже майже чотири роки – непростий час для нас усіх. Попри те, що на Сході йде неоголошена війна, якій передувала Революція Гідності, кожен живе своїм життям. Ми, як і раніше, навчаємось, працюємо, їздимо відпочивати, радіємо, сумуємо, кохаємо, та кожного з нас певною мірою лякають ці політичні ігри на виживання. Того, хто відстоював свої права на Майдані (і немає значення чи у столиці, чи у своєму рідному місті) найбільше схвилює ця історія про теперішнє, минуле і майбутнє. Авторка розповідає про один із українських родів. Вражає те, що на цьому прикладі вона показує всю суть і менталітет українців. Люко пов’язує біди нашого народу, в тому числі Майдан та війну, безпосередньо із нашими вчинками. А вони здебільшого є наслідком нестримних емоцій, необдуманих рішень та засліплюючого прагнення бути з коханими, заради чого людина здатна переступити кожну Божу заповідь безліч разів.

Письменниця показує найважливіші події двадцять першого століття в історії українського народу під реалістичним кутом зору. Вона не ідеалізує Майдан, як це робить більшість. Навпаки. Люко показує ту частину людей, які вже з першого дня, двадцять першого листопада дві тисячі тринадцятого року, відстоювали свої права і знали, за що вони стоять на Майдані. Разом із тим, письменниця показує аферистів, справжніх покидьків, які в десятки разів підвищили свої статки за рахунок біди свого ж народу. Головна героїня не відноситься ні до перших, ні до других. Вона жила своїм життям. Майдан атакував її зі всіх сторін, але вона вправно боролася, не піддавалася ані проханням й докорам подруги, ані розповідям батька. Мар’яну так і могло пронести життя повз цих подій. Та одного дня вона зрозуміла, що Майдан оселився в її душі. Дівчина зрозуміла: «так далі жити не можна». На цьому прикладі авторка чітко дає зрозуміти усім, що якби ти не намагався, час, що може згубити твій народ і є одним із найважливіших у його історії – це і твоя найважливіша мить у житті, час, що може згубити і тебе. А все тому, що ти – невід’ємна частинка своєї нації і ти не маєш права залишитись осторонь.

У цьому романі письменниця дає нам пізнати найбільшу істину: без свого коріння, без пам’яті свої предків, без хвилювання за теперішнє, минуле і майбутнє своєї нації ти – ніхто, тебе ніщо не втримає у світі, у тебе немає покрову твоїх предків, як і не буде у нащадків. І рід твій приречений на знищення. У цьому міститься і найважливіший заклик: пам’ятати про ім’я своє та ім’я роду свого, принаймні, сім найближчих тобі колін. Лише тоді ти і народ твій матиме найдужчий і найміцніший у світі покров. Покров, який не сила буде здолати найзлішому твоєму ворогу, а отже народ твій і нащадки твої зможуть подарувати життя ще й своїм нащадкам. І так буде нескінченно…

Фото: з відкритих джерел.