Рецензія на книгу Пауло Коельо «Одинадцять хвилин»

«Одинадцять хвилин» - черговий скандальний роман Пауло Коельо,  де порушується тема пошуку жіночої істини. Марія – дівчина з глухої бразильської провінції. Вона походила з родини морського купця і швачки і мала звичайнісіньке життя. Героїня хотіла, як усі пристойні жінки, вийти заміж за хорошого чоловіка, народити йому дітей та жити у будиночку біля моря. Та перші розчарування у коханні та сексуальних стосунках переконали дівчину в тому, що кохання їй не потрібне, а чоловіки не принесуть задоволення.

Назва твору – це середній час, скільки, за спостереженнями головної героїні, витрачає людина на статевий акт в день, що дуже і дуже мало, чим Пауло Коельо хоче показати, що цьому не варто приділяти стільки уваги.

Сюжет твору є надзвичайно цікавим, адже головна героїня переживає ті ж душевні хвилювання, що й кожна жінка. Марія хотіла вийти заміж, народити дітей, жити  у достатку, але, сама того не усвідомлюючи, зробила це все мрією чи навіть  найбільшим страхом, кілька разів спробувавши на смак розчарування. Виходячи з цього, героїню не можна назвати слабкою особистістю, адже, зважившись поїхати далеко від батьківського дому заради реалізації мрії з незнайомою людиною  і вкотре розчарувавшись у житті, вона стала ще сильнішою і більш цілеспрямованою. Фінал роману, як і весь сюжет, є  неочікуваним. Дівчину не зіпсувала проституція. Доля лише випробовувала Марію і врешті-решт подарувала їй справжнє взаємне кохання.

Я вважаю, що ідея роману є надзвичайно глибокою. Нелегкою долею дівчини автор намагався передати всю палітру жіночих почуттів і душевних переживань. Пауло Коельо намагався показати читачу,  яким нелегким буває пошук щастя й істини. Але, як би важко не було, це того варте.

В романі порушуються проблеми боротьби розуму із почуттями, пошуку істини, щастя, справедливості долі, життєвих випробувань, кохання, багатства і бідності, моралі, духовних цінностей, які були, є і будуть актуальними в будь-якому суспільстві і в будь-який час. Тому варто відзначити майстерність автора у викладі такого масштабного кола проблем в оригінальному й надзвичайно цікавому опрацюванні. 

Моє сприйняття предмета мовлення не збігається з авторським лише в одному.  Пауло Коельо вважає, що Марія змогла вчасно відмовитись від «легких дарів», хоча вона довго їх приймала і, на мою думку, якби не Ральф, робила б це й далі.

Індивідуальність стилю Пауло Коельо полягає в тому, що він використовує такі прийоми, як інтертекстуальність (цитування інших своїх творів («Алхімік»)), ідею «переродження особистості» із внутрішнім вдосконаленням, принцип щасливого фіналу,  а також відсутні складнопідрядні речення в діалогах, що оживляє спілкування.
Рекомендую прочитати книгу дівчатам, жінкам, які прагнуть знайти своє щастя і обрати правильний життєвий шлях...

Фото: з відкритих джерел.