Ніколи не могла б подумати, що історія та архітектурні пам’ятки міста Бучача так зацікавлять мене.  

Зовсім нещодавно, щиро зізнаюся, я вважала, що це місто не дуже цікаве, та зараз кардинально змінила свою думку.

Коли ми приїжджаємо в Бучач, виходимо із зупинки громадського транспорту, йдемо містом. Найперше, що привертає увагу, це багато реклами, заклопотані люди, які всі кудись квапляться, тож не помічаємо краси й емоцій міста.

Та коли зануритися в історію Бучача, розглянути уважно архітектурні пам’ятки, ви зрозумієте, наскільки місто є цікавим й атмосферним.

Люди, які планують приїхати на екскурсію, спочатку ознайомлюються з інформацією, переглядають світлини визначних місць. Та прибувши, бачать абсолютно інше. Саме це починає вражати, бо фотографія – це одне, а емоції від побаченого, ностальгія, енергія зовсім інше.

Перше, що дивує, як люди змогли все поєднати, щоб будинок мав розкішний вигляд, витончену архітектуру і так легко виглядав. Крім цього, коли заходиш в кав’ярню, яка знаходиться в старовинному будиночку, бачиш перед собою багато книг, які можна читати, тоді починаєш відчувати атмосферу міста.

Щодо будинків, то цьому маємо завдячувати Миколі Потоцькому, що він у середині 18 століття навколо ратуші збудував архітектурні пам’ятки. Саме цим оздобив місто Бучач. Стоячи біля ратуші, можна побачити, звертаючись на південь, монастир отців Василіян, на схід – церкву Святої Покрови, на захід – костел Успіння Діви Марії, на північ – церкву Святого Миколая. Таке цікаве перехрестя, яке не кожен зможе розгледіти.

Під Миколаївською церквою у 1828 році знаходилася велика синагога. Взагалі було три синагоги, бо відбувалися великі Єврейські течії, які згромаджувалися кожна по своїх місцях. Центральні синагоги – Косівська та Чортківська.

На території Бучача проживали євреї, які у 1699 році отримали підтвердження    своїх прав. Відомо те, що саме вони побудували під містом мережі підземних ходів. Була легенда про підземний хід від Бучацького замку до Жизномирського Монастирка, який був настільки широким, що по ньому їздили каретою. Та одного разу карета із золотом М. Могилянки застрягла. Її не змогли витягнути, тож карету присипало землею, а золото до сьогодні знаходиться там.

Кожен турист запитує, чим Бучач ще є цікавим? Власне, вихідцями цього міста. Всіх перелічити неможливо, але одними з них були: Богдан Гаврилишин, Михайло Островерха, Йосеф Агнон, Осип Назарук, Всеволод Нестайко, якого рід походить з Бучача та багато інших.

Найцікавішим є те, що саме в Бучачі почався ранній період творчості скульптора Йогана Георга Пінзеля. Його скульптури стали окрасою багатьох архітектурних пам’яток Бучача та інших міст. Всі його роботи виготовлялися на Бучацькій фабриці та перевозилися в інші міста.

Коли на деякий час відключаєшся від метушні Бучача і розглядаєш дивовижні місця, які коли не помічав, тоді починаєш дивитися на все іншими очима. Відвідайте Бучач! Про цю мініподорож ви точно не пошкодуєте!                                                  

Олеся БІДНЮК, студентка 3-го курсу ТНПУ

Фото: з відкритих джерел