Тим, хто ніколи не мав справ із візами, численні вивіски зазвичай поблизу консульств чи візових центрів з отим словосполученням, що в заголовку, мусять видатися дивними. От скажіть, на бога візи потрібно підтримувати? Їх, вочевидь, можна відкривати, використовувати, продовжувати, комусь показувати чи ні, з ними можна подорожувати, працювати і відпочивати, а без них отримати депортацію. Тільки це все потім. А спершу, виявляється, візу треба підтримати. Ні, не фізично. І не морально. Фінансово-матеріально. Практично воно виглядає так: приходите ви в оте бюро, чи офіс, чи комірчину, з табличкою обов’язково, і щоби на ній було чим побільше прапорів світу; сідаєте у зручне крісло навпроти (хоч не завжди у зручне і не завжди навпроти, та, врешті, не завжди й сідаєте) і кажете людині, яка займається підтримуванням віз про всі свої мрії та бажання, пов'язані із закордонним паспортом. Мовляв так і так, набридли вже ці українські папірці, а ще більше набридло, що їх геть мало, хочу і я податися за папірцями чужоземними. Чи навпаки, приміром, розповідаєте про своє сильне, непереборне бажання негайно витратити кревно зароблені, але не вистачає у наших українських маркетах всього, чого душі бажається. Або й узагалі (то варіант для тих, хто ще не визначився з життєвим шляхом), називаєте будь-яку країну, що вам до смаку, і вуаля – людина, яка підтримує візи, підтримає і вас. 

Одначе не все так просто. Насамперед, приготуйтеся до того, що доведеться помістити у голову чимало інформації: візи національні, робочі, бізнес і шенген, візи для шопінгу і туристичні. Як захочете, то навіть якоюсь абракадаброю поляка з вас зроблять. За окрему плату, звісно. Пориються добряче у архівах, сховищах, складах, бібліотеках і таки виявлять, що у жилах ваших українських втиснулося трохи сусідської крові. А це вже безперечне право на карту поляка. 

До речі, про плату. Окрему і основну. Основна плата не маленька. Окрема трохи більша. Але, як кажуть у тих офісах з мільярдами прапорів, – за кордоном все окупиться. Це – якщо ви на заробітки зібралися. Бо якщо лиш за покупками чи помандрувати – то «воно того варте». Десь приблизно таке ви й почуєте у «візових підтримках». Хоч насправді там займаються не тільки цим. Переважно там займаються документами, бо для візи їх треба цілісінький пакет. Не менше.

Ось для прикладу перелік документів для отримання національної робочої візи:

Найголовніше, але не перше – чек про оплату візи, якої ще й нема і вилами по воді писано, чи суджено бути їй взагалі. Консульство залишає за собою право відмовляти у відкритті візи без пояснення причини. Проте за тим чеком люди все ж вистоюють кількагодинні черги. Думаю, всі бачили натовпи люду біля деяких банків – то вони і є – охочі заплатити за послуги візового центру півтисячі гривень. 

Тепер перше – закордонний паспорт. З чистими сторінками.

Друге найголовніше – запрошення на роботу. Не лякайтеся, якщо й уявлення не маєте, звідки те запрошення береться, або як роботу за кордоном шукати. Для цього й існують «візові підтримки». З цього вони, власне, й живуть. Маєте розуміти, що здебільшого вам запропонують не роботу за запрошенням, а лише саме запрошення, аби у консульстві дозволили виїзд за кордон. За вакансію потрібно буде платити додатково і вона буде іншою, ніж написано в іноземному документі. Потім з таким напівсправжнім запрошенням можна й не перетнути кордону. Це вже справа талану – захоче чи ні польський прикордонник перевірити, куди ви їдете. 

Третє – фотокартки з 80 % вашого обличчя. Такі вимоги ЄСу.

Четверте – комплексний договір страхування подорожуючих за кордоном. Його теж люблять перевіряти на кордоні. 

І останнє – то ваша анкета. Її люб’язно допомагають заповнити люди з «візових підтримок», але насправді не так вже й складно це зробити самостійно. 

Пакет документів подають до візового центру особисто, але то не біда. Біда зареєструватися на чергу, щоби у той центр вас хоча би пропустили. Процедура реєстрації на чергу передбаєчається лише у телефонному чи онлайн режимі. Кожного дня консульство відкриває певну кількість місць для реєстрації, однак з власного досвіду скажу, що самостійно додзвонитися до робото-оператора майже неможливо, а якщо й пощастить, почуєте відповідь, що вільних дат для реєстрації на даний момент немає, і пораду перетелефонувати пізніше. До безкінечності пізніше. 

Зате у «візових підтримках» це питання вирішують заввиграшки. Професіонали , що не кажіть. Тож якщо ви надумали без зайвих проблем розфарбувати свій закордонний візами, сміливо готуйте гаманці і вирушайте в офіси з прапорами. Я цього робити не стала. Головно тому, що постановила собі працювати за кордоном легально, себто офіційно. Поправді, серед безлічі «кантор», які пропонують допомогу з виїздом із України, нелегко знайти тих, які справді законно працевлаштовують. Крім того, існує чималий ризик натрапити на шахраїв, які беруть кругленькі суми за начебто легальні неіснуючі вакансії. Не поспішайте платити гроші. Послуги кадрових агенцій, яким можна довіряти – безкоштовні! Безкоштовні там і запрошення з Європи. 

Де таке щастя шукати? Можу розповісти, тільки спершу визначіться, чи влаштує вас офіційна зарплатня з мінус більше 20 %. Знаю, що багатьох не влаштовує....

Як ні, то ви таки клієнт «візової підтримки» і за кордоном вам все окупиться...

Якщо ж хочете пройти всі візові митарства без зайвих витрат і отримати законну роботу – наберіться терпіння і у вас все вийде. Гадаю, не лише з національними робочими, але й з бізнес, шенген, шопінг і туристичними...

Далі буде 

Алла Сердюк

Попередній блог авторки читайте тут