Тернополянин Олег Кошла, якому за майже 5 років вдалося побувати у 49-ти країнах, нещодавно протягом восьми днів об’їздив країни Центральної Азії – Таджикистан, Киргизстан, Узбекистан всього за 150 доларів.

Як розповів мандрівник, у дорогу він узяв 200 доларів, адже більше грошей, на жаль, не мав. Аби перестрахуватися, позичив у колеги по роботі ще 50 доларів, тому що боявся, що будуть додаткові витрати чи незвичайні ситуації в дорозі. Як виявилося, зі своїх грошей він ще 50 доларів привіз додому після подорожі, тому вийшло навіть зекономити.

— На жаль, не можна хоча б приблизно розрахувати, яку суму доведеться витратити на оплату транспорту, адже між містами країн Центральної Азії пролягають неабиякі відстані. Наприклад, щоб дістатися з Ташкенту в Алмату, потрібно подолати 860 км. Важливо, що якщо вам потрібно проїхати шлях невеличким автобусом, то потрібно сідати в той транспорт, де вже є пасажири. Інакше вам доведеться невідомо скільки часу чекати водія. Звичайно, таксі й автобуси зупиняються в дорозі для того, аби пасажири мали змогу сходити в туалет, поїсти. До речі, туалети на кордоні мене доволі зацікавили, адже чимось нагадали сільські туалети. Справді, нужники там – звичайнісінькі пророблені в бетоні заглибини, а туристи туди йдуть та ще й платять за послугу гроші. Завдяки цій мандрівці я переосмислив, що таке платні вбиральні. Тож якщо у вас на селі є щось на кшталт туалету, що має отвір – можете сміливо брати з відвідувачів по дві гривні, — розповів Олег Кошла.

Мандрівник розповів, що під час подорожі цікавим відкриттям для нього стали черги, точніше їхнє недотримання.

— Якщо ви коли-небудь ходили через Медику – піший кордон, то кількість людей, які проходять там, вам варто помножити в десять-двадцять разів. Саме такі черги ви можете побачити на кордоні між Киргизстаном і Ташкентом. Звичайно, там працює двадцять віконечок – пунктів з прикордонниками, які штампують документи. Отримати штамп ви можете швидко, проте «пробитися» до віконця буде дуже непросто. Там проходить чимало людей з величезними баулами, якими перехожі вас штовхають. На цьому пропускному пункті немає ніякого порядку черги – кожен намагається просунутися наперед, відтісняючи інших людей. Якщо ти гуманно чекатимеш своєї черги, то можеш простояти на кордоні два дні, — поділився подорожанин.

Чоловік розповів, що під час усієї мандрівки найбільше враження на нього справило місто Самарканд — найбільше за значенням у центральній частині Шовкового шляху. За словами подорожанина, ця перлина Сходу є неабиякою історичною окрасою в Узбекистані. У його старій частині розташовані сотні медресе (найбільш важливих будівель ісламської архітектури), палаців і приміщень для гаремів, а також цікавих музеїв, присвячених мистецтву і спадщині міста.

Фото Самарканда - з вільних джерел

Марина Порошенко, яка завітала на Тернопільщину із робочим візитом, не оминула нагоди відвідати найвідомішу печеру Західної України – Кришталеву. А супроводжували першу леді до гіпсової пам’ятки учасники програми «Телевітамінки» Радим Макогін та Аня Білорус спільно з авторкою програми Оленою Мудрою.

Перед цим краяни приготували довгоочікуваної гості етнографічну експозицію з ляльок, народної борщівської вишиванки, яка неабияк зацікавила пані Марину.

— Особливо радо зустріли гостю наші дітлахи Аня та Радим, адже саме на прохання малечі Марина Порошенко завітала до печери. Діти запросили до нас першу леді, коли перебували на зустрічі з юними журналістами у столиці України у грудні минулого року. До речі, для пані Марини це була перша спелеологічна екскурсія. Дружина Президента завбачливо взяла з собою кросівки та перевзулася з туфель, аби ніякі незручності не заважали жінці мандрувати природними підземеллями. Під час екскурсії Марина Порошенко дізналася немало пізнавальних фактів про печеру Кришталеву не тільки від наших телевітамінчиків, але й від екскурсоводки Надії Семенюк. У глибинах підземного гіпсового дива на головну гостю чекав неабиякий сюрприз – музиканти ансамблю скрипалів «Гармонія» Борщівської школи мистецтв «зачарували» відвідувачів приємними мелодіями. А на завершення цікавої екскурсії ми посмакували неперевершеними пампушками з вишнями й маком та втамували спрагу узваром, — розповіла Олена Мудра.

Пані Олена підмітила, що перед тим, пані Марина вирушила додому, Радим Макогін та Аня Білорус вручили жінці особливі подарунки — альбоми з краєвидами Дністровського каньйону, лист президенту України Петру Олексійовичу Порошенко з запрошенням приїхати посплавлятися на Дністрі.

Фото — Олени Мудрої

Щоб дітки з особливими потребами Тернопільщини отримали належну освіту та в майбутньому могли вдало себе зреалізувати в улюбленій галузі, дружина Президента України підписала у Вишнівецькому палаці з головою Тернопільської ОДА Степаном Барною два важливі документи в рамках проекту «Інклюзивна освіта – рівень свідомості нації».

Як наголосила Марина Порошенко під час підписання Меморандумів, Тернопільщина – 19-та область, яка долучилася до проекту із впровадження інклюзивної освіти.

— Дуже добре, що Тернопільська область нині доєднується до проекту. Це дуже важлива подія, яка ще раз засвідчує, що наша держава взяла напрямок введення здорових європейських цінностей та створює на своїх теренах справді ті людські принципи життя, які допоможуть нам підтримувати один одного та завжди звертати увагу на людей, що знаходяться поруч. Дуже приємно, що сьогодні до нашої команди однодумців доєдналися й тернопільські друзі. Ознайомившись зі статистикою, я дізналася, що у вас в області на сьогоднішній день вже існує 47 інклюзивних шкіл, в яких навчається 139 дітей з особливими освітніми потребами. Це свідчить лише про те, що Тернопільщина не чекає того, що до вас надійде із центральної області якась вказівка, а самі робите все для того, аби створити у себе  хороші умови для особливих діток, — повідомила Марина Порошенко.

В ході підписання Меморандуму пані Марина передала голові ТОДА типові проекти медіатеки та ресурсної кімнати, розроблені Фондом Порошенка та рекомендовані Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ під час створення нового освітнього простору.

— Якщо декілька років тому в нас було лише одне місто обласного значення, то на сьогоднішній день ми вже маємо чотири міста, сімнадцять районів, сорок дві ОТГ. Це свідчить лише про те, що ми маємо встигати не тільки належно виконувати адміністративну реформу, але й створювати належні умови отримання освіти для кожної дитини, яка потребує нашої уваги, підтримки та піклування з нашого боку. Важливо, що на інклюзивну освіту області з державного бюджету буде виділено 160 тис. гривень. На кожен клас буде спрямовано 24 тис. гривень. Хочу запевнити кожного, що до 1 вересня програма із впровадження інклюзивної освіти охопить щонайменше 500 дітей на Тернопільщині, — наголосив під час підписання меморандуму Степан Барна.

Очільник ТОДА наголосив, що, спільно з впровадженням реформи, на Тернопільщині потрібно вжити заходів для того, аби у батьків зросла довіра до закладів інклюзивної освіти і ті з «легким» серцем віддавали своїх чад на навчання.

Тернополяни, які завітали 18 червня до Тернопільської міської централізованої бібліотечної системи, були приємно вражені докорінно новим виглядом залів на другому поверсі книгозбірні. А оновити інтер’єр однієї з провідних бібліотек міста вдалося дружній команді на чолі з директоркою закладу Світланою Козелко, яка доклала найбільше зусиль, аби книгозбірня тішила око відвідувачів та працівників своєю новизною.

У модерних залах закладу для читачів відтепер відкриваються нові можливості: підключення до «вайфаю», вибір потрібної літератури без допомоги працівниць книгозбірні, зручні місця для читання, цікаві полиці з газетами й журналами та багато іншого.

Як наголосила під час відкриття модерного простору Бібліотека «Тернопіль-центр» Світлана Козелко, у книгозбірні, в яку відтепер щодня з охотою хочеться приходити, бібліотекарі проводитимуть чимало цікавих заходів – починаючи від майстер-класів і закінчуючи літературними читаннями.

За словами пані Світлани, найважчим завданням, яке було поставлене у процесі видозмінення інтер’єру бібліотеки, став пошук фінансових ресурсів. Тільки, як зазначила директорка, це питання вдалося вирішити завдяки меценатам та талановитим дизайнерам.

— Коли я вперше прийшла на роботу до цього закладу, то в мене склалося враження, ніби я потрапила у шкільний комп’ютерний зал. Наша бібліотека мала тоді інший логотип, який ми змінили на новий. В цьому примітивному просторі я почувалася некомфортно. Тоді я зрозуміла, що якщо не перевтілити інтер’єр книгозбірні, то сюди не приходитимуть читачі. Навіть наш дизайнер Михайло Жирівський сказав, що цей простір не привабить відвідувачів. Саме цей хлопчина, спільно з командою, допомогли мені перевтілити інтер’єр закладу. Брат Михайла, Володимир, який також є дизайнером, розробив цікавий проект майбутніх залів, — поділилася Світлана Козелко.

На урочистому відкритті оновленого простору були присутні не тільки працівники Тернопільської міської централізованої бібліотечної системи, але й дирекція інших книгозбірень Файного міста. З уст гостей цього дня прозвучало близько десятка привітань, адресованих пані Світлані та всім іншим людям, які долучилися до перевтілення бібліотечного простору. Відвідувачі могли не тільки пройтися по затишних куточках закладу, але й переглянути фото старого й нового інтер’єру та порівняти для себе зміни.

На водоймі в районі села Романівка, що на Теребовлянщині, 10 червня відбувся фестиваль «Рибацькі розваги», який зібрав біля води рибалок із трьох областей України, серед яких у підсумку першість дісталася й тернополянам.

Зокрема, спільний азарт від улову протягом дня об’єднав 23-х риболовів з Тернопільської, Чернівецької та Вінницької областей. Не одну годину досвідчені учасники із невеликим хвилюванням слідкували за поплавком, що не проґавити улов.

Аби подивитися на мастаків з риболовлі, побажати вдалого «полювання» та поділитися цінними порадами, до Романівки приїхав і неодноразовий учасник та переможець змагань з риболовлі Денис Гутарев, який провів майстер-клас для учасників фестивалю.

Під завершення заходу судді обрали трьох кращих рибалок, яких нагородили кубками та медалями. Перше місце посів гість із Чернівців Юрій Ткачук. Другим став затятий тернопільський рибалка, керівник фідерного напрямку ТОФРС Руслан Грицина, а третє – представник ТРГО Ігор Музичка. До п’ятірки кращих зарахували і представника магазину «Все для рибалки» Юрія Скоропада.

— Рибалка мене захоплює ще з дитинства. Навіть не так захоплює, як дає певний азарт. Ти особливо відчуваєш його, коли закидаєш наживку, обираєш вдале місце кльову та слідкуєш, чи вдалося тобі перехитрити рибину й заманити її у свою пастку. А потім чекання і ось – наживка з рибиною у тебе в руках. Риболовля, без сумніву, є невід’ємною частиною спорту, адже подібний азарт людина може відчувати лише під час участі в якихось спортзмаганнях, — розповів один із переможців Руслан Грицина.

До слова, організатори фестивалю «Рибацькі розваги» також мають на меті провести у Тернополі подібний захід з лову риби на поплавчанку.

В тернопільському парку Нацвідродження 13 червня радикально налаштована молодь увірвалася на місце будівництва соціально-спортивного центру «Вулична академія» та почала знищувати основу під майбутнє спорудження.

Спершу група тернопільських активістів, представників місцевих націоналістичних організацій і небайдужих тернополян зібралася на віче поблизу місця скандальної будови. За тим, як проходить зібрання, віддалік спостерігала поліція, яка заздалегідь приїхала до парку.

Після одного-двох виступів активістів радикальні молодики, переважно в масках та балаклавах, штурмували місце будови – через паркан увірвалися на його територію та почали демонтовувати спорудження під майбутній заклад. Радикали та активісти розкручували гайки на металевих конструкціях, кидали у котлован шифер, з усіх сил намагалися «укласти» на землю ворота, які довгий час охороняли територію…

Такі агресивні дії молоді люди пояснювали тим, що їм роками вже обридло терпіти знущання з боку забудовника, який вирішив перетворити тернопільський парк на сквер. Одна з небайдужих тернополянок, яка мешкає поблизу Нацвідродження, розповіла, що її недавно навіть побили.

— Нещодавно я зі своїм другом і дитиною гуляла парком і побачила, що приїхав заступник керівника тернопільської поліції Андрій Фірман. Я в той час перебувала біля шлагбауму поблизу горе-забудови, а не на проїжджій частині, як заявляв опісля заступник. Мені звеліли, аби я відійшла від шлагбауму, хоча я нічим не завдавала прикрощів прибулим. Коли я не послухалася, Фірман наказав присутнім біля нього чоловікам їхати на мене. Вони сподівалися, що я злякаюся та відійду, проте не дочекалися цього. Агресивний чоловік, попри те, що я стояла біля шлагбауму, почав його піднімати, а це завдало мені болючих ударів у живіт. Я все ж не відступала і тоді Андрій Фірман, як би це не звучало смішно, почав животом і ногами мене відштовхувати, через що я отримала тілесні ушкодження. На крик: «Чого ви мене б’єте?» кривдник казав, що не руками це робить. Пізніше під’їхали інші мої товариші. Фірман, вочевидь, злякався цього і, на нашу вимогу, вибачився переді мною, хоча всі побачили і відчули, що той був у нетверезому стані, — розповіла пані Інна.

Дівчина заявила, що поліція, яка прибула на місце інциденту, нічим не допомогла їй, а лише з паном Фірманом посміялася з цієї «дотепної» ситуації. Коли за викликом приїхала швидка допомога, дівчина відмовилася їхати в лікарню, адже хотіла стояти за свою зелену зону до останнього.

Варто зазначити, що розгром майбутньої «Вуличної академії» завершився метанням димових шашок у котлован, після чого противники забудови парків почали поступово залишати територію горе-будови.

Вихованець Збаразького СК «Чемпіон» на Всеукраїнському турнірі з вільної боротьби серед наймолодших, присвячений Дню дитини, 10 червня здобув перемогу, показавши всій Україні неабияку міць, відвагу та жагу до перемоги.

Разом із п’ятьма маленькими спортсменами зі Збаражчини у турнірі боролася близько сотня учасників з різних областей України. Протягом дня на килимі у львівському залі боротьби змагалися сильніші хлопці та дівчата 2008-2010 року народження.

В підсумку турніру першість дісталася і збаражчанину – Олександр Сич став срібним призером. А тримав кулаки за своїх маленьких вихованців тренер та керівник СК «Чемпіон» Петро Король.

— Попри незначний вік, наші спортсмени, як на тренуваннях, так і на змаганнях, показують значні успіхи. От і під час турніру маленькі борці показали усім неабияку тренованість, при цьому кожен спортсмен чи не однаково заслуговував на перемогу. Пишаюся своїми борцями, які стійко стоять перед суперниками, та не дають страху і хвилюванню заволодіти ними. Наші найменші борці такі ж сильні та відважні, як і більш треновані хлопці. Я усіляко підтримую кожного зі своїх вихованців настановами, порадами та стимулюю їх до подальших успіхів, — наголосив Петро Король.

Тренер підмітив, щ його вихованцям задля того, аби здобувати нових результатів, доводиться посилено щоденно тренуватися, проте кожна праця завжди дає успіхи.

Варто зазначити, що вільна боротьба — спортивне єдиноборство, вид боротьби, в основі якого лежить позиційне маневрування двох спортсменів, кожен з яких за допомогою різних технічних прийомів (захоплень, кидків, переворотів, підніжок, підсічок тощо) намагається покласти суперника на лопатки, чи набрати більшу кількість очок в процесі боротьби. Від класичної боротьби вільна відрізняється широким спектром технік, що включають використання ніг: зачепи, підсічки, підніжки та інше.

З настанням найтеплішої пори року в одинадцятьох оборонних спорудах області заплановано грандіозне Свято Замків, яке має на меті не показати населенню краю не тільки красу та велич багатовікових твердинь Тернопільщини, але і привернути увагу до стану замків та допомогти зібрати кошти на потреби споруд.

На разі Свято Замку відбулося 3 червня лише у замку Бони, що у Кременці. Свого святкового часу чекають ще десять пам’яток оборонної архітектури Тернопільщини, де відбуваються приготування до заходів.

Як розповів начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту культури облдержадміністрації Ярослав Пелехатий, на сьогоднішній день більша частина замків Тернопільщини перебуває у стані руїн та потребує порятунку. А Свята Замків – один із важливих способів, який дещо полегшує долю споруд, які поступово можуть перетворитися в археологічні надбання.

— Досить дієвим заходом, який влада проводить в області задля підтримки замкових споруд, є Свята Замків. Коштів, які вдається зібрати завдяки святкуванню, звичайно, не вистачає для того, щоб провести реставраційні роботи в якомусь із замкових споруд області. Тільки користь від святкувань для оборонних укріплень – неабияка. Перед заходами території пам’яток приводять у належний вигляд – вивозять з них сміття, проводять незначні ремонти й консерваційні роботи. До того ж, певну суму на потреби укріплень все ж вдається зібрати від небайдужих краян, — розповів Ярослав Пелехатий.

Пан Ярослав підмітив, що, хоч замковий туризм в області завжди користується попитом, проте якщо зараз не рятувати замки від руйнувань за допомогою реставраційних, консерваційних робіт, то в майбутньому нашим нащадкам випаде милуватися лише на руїни.

Свята замків на Тернопіллі у 2018 році будуть проходити за таким графіком:

У графіку можливі зміни

Тернопільська художниця Надія Гута створила серію оригінальних святкових листівок за допомогою власної техніки – контура. Кожен малюнок авторка виводить на білому картоні різного розміру спеціальним контуром – приладом, завбільшки з великий маркер, усередині якого міститься фарба. Такий пристрій для малювання дещо нагадує перову ручку, адже має подібний наконечник.

Надія Гута вже виготовила своїми руками декілька десятків листівок неоднакової величини на різноманітну святкову тематику. Роботи талановитої тернополянки можна побачити на виставці в тернопільському Молодіжному Центрі.

Як розповіла художниця, створювати оригінальні паперові вироби вона почала задля того, аби передати на них радісні, хвилюючі моменти життя.

— На перших листівках, які почала створювати, я передала спогади про захоплюючі, неповторні моменти, які переважно розділяли зі мною друзі. Кожна із таких робіт справді відображала частинку мого власного всесвіту. Спершу ці листівки я робила для товаришів, а вже потім почала виготовляти їх більше на ширшу тематику. На моїх роботах в основному відображені теми свят – Великодня, Дня матері, особистих святкувань – вітальні до дня народження, дня ангела, весілля та інші, — поділилася Надія Гута.

За словами пані Надії, щоб вивести на папір лінії різної товщини, потрібно з неоднаковою силою натискати на контур: слабше, то отримуємо тоненькі лінії, а сильніше – товсті та чіткі.

Для того, аби передати іншим тернополянам вміння вдало вправлятися контуром, художниця нещодавно провела в Молодіжному Центрі  майстер-класі «Місто контуром», де кожен учасник мав можливість створити свою ілюстрацію вуличок, будиночків, дерев та фонтанчиків свого міста. Під пильним оком художниці діти та дорослі виконували малюнок графічно за допомогою чорного контуру з елементами одного кольору.

— На початку роботи я вчу людей, які приходять до мене на майстер-класи, що спершу потрібно виводити лінії чорною фарбою, а вже потім іншими. Малюванням контуром цікавляться як дітки, так і дорослі. До речі, в мене виникла ідея, що пізніше можна організувати виставку робіт учасників майстер-класів. Було б чудово, якби листівки своїми руками стояли не тільки вдома у людей, але й милували очі пересічних тернополян, — поділилася Надія Гута.

Варто зазначити, що тернополянам, яким припаде до душі той чи інший паперовий витвір мистецтва молодої художниці, можуть придбати цю листівку в пані Надії.

Майстриня народної творчості художнього бісероплетіння Неля Чухрай своїми руками під музику виготовляє неповторні гердани, браслети. На її плетених роботах можна побачити неабиякої краси троянди, вишивку, Острівець закоханих і навіть пам’ятник Соломії Крушельницькій.

— Скільки часу ви займаєтеся виготовленням виробів із бісеру?

— Плетінням виробів з бісеру займаюсь відносно недавно. Близько 3-х років. Колись придбала станок. Пробувала працювати на ньому, але не вийшло. Тому відклала роботу на якийсь час. Згодом повернулась до заняття. Спробувала ще раз. І таким чином на світ з'явився спочатку один браслет, згодом інший, потім почала створювати гердани та інші прикраси з бісеру. Я починала із в'язання гачком, потім була вишивка, в'язання на спицях, валяння... Зрештою, останній рік зосереджена більше на роботах з бісеру.

— Мабуть, у ваших роботах переважає якась конкретна тематика чи щоразу передаєте на вироби щось нове і незвичайне?

— В основному працюю з незвичними візерунками. Люблю гердани-картини. Раніше використовувала вже створені кимось схеми до таких прикрас. Зараз все частіше проектую такі схеми сама, тому в доробку є багато авторських прикрас.

— Для повноцінної роботи які основні засоби, інструменти вам потрібні?

Якщо говорити про гердани, то звісно потрібен бісер, нитки та станок, за допомогою якого буде "народжуватись" прикраса. В деяких випадках використовую намистини. Якщо виготовляю браслети, то застосовую ще й металеву фурнітуру.

— В найкращі свої роботи ви вклали немало натхнення. Робота над герданами та браслетами для вас більше, аніж захоплення?

— Так, бісероплетіння на станку – це відпочинок, це перезавантаження, це енергія, це пристрасть... Звісно моя енергетика передається на виріб. Саме тому я працюю в основному пізно ввечері і під музику. Не можу без неї творити. У ті хвилини, коли телефон мовчить і в дім ніхто не заходить, твориться найбільше та найкраще.

— А скільки приблизно часу вам потрібно, аби виготовити ту чи іншу прикрасу?

Є прикраси, над якими я працюю місяць, а є такі, що створюються за годинку. Праця над кожним виробом не є важкою, адже вона є улюбленою.