Піднімаючись крок за кроком Старою дорогою на височину до древнього язичницького святилища Богит в селі Городниця на Гусятинщині, мандрівнику ще напівдорозі випаде нагода натрапити не на одну містичну дивовижу. Кожна така загадково-позаземна місцина приголомшить допитливого гостя не менше, аніж прадавнє обрядове спорудження пращурів.

Шлях до городища-святилища оточений рукотворними земляними валами, які, наче нерухомі сторожі колишніх язичницьких поселень, боками виглядають на всі сторони. Здається, ці викопані руками первісних слов’ян горби вишукують довкола принишклого чужинця і готові в будь-яку мить подати сигнал-попередження природопоклонникам з Богиту.

Не одізвуться ідолопоклонники на придушений клич насипаних століттями тому круглобоких валів із кам’яним серцем усередині. Не устануть сильні у вірі та сліпі в нетямущості наші пращури, аби надземними силами-чарами прогнати непроханих гостей зі свого пристанища, аби наслати недобру долю на чужинців. А німим хоронителям спокою колишніх обивателів святилища доводиться лише дивуватися, як то безстрашно проходять туристи повз них, залишаючи горбам-старожилам сотні цікавих, здивованих поглядів.

Оминувши доруські вали, ви потрапляєте врешті-решт на місце колишніх жертвоприношень, ритуалів. На Богиті ще від IV до V ст.до н. е. було розташоване капище з місцем для ідола, жертовна яма, ритуальні наземні будинки та тимчасові заглиблені житла для прочан. Зараз від колишнього опорядкованого поселення, на жаль, залишилися лише бідні рештки тієї призабутої магічної старовини.  Нині про минувшу потойбічну могутність святилища промовляють лиш залишки, осипані, сплюндровані чи нещадною до каменю природою, племенами-завойовниками чи сучасними шукачами скарбів.