Серед невеличких будов Кременця розкинулася ошатна споруда, що сяє золотом, навіть коли бракує сонця. Ось поглянеш здалеку на сього золотого велета і здається – з піску висипали архітектуру, помереживши квадратними та заокругленими лініями. Бо що ще може так жовтим виблискувати, наче гріти.

Виявляється, не палац то, а храм, якому вже понад століття. А золоті мури, що сховалися під синьою покрівлею – то цегла. І справді, якби не новенькі куполи, подумав би, якийсь заморський гість переніс сюди свої маєтки із жовтогарячої країни.

Масивне творіння із цегли можна назвати пам’яткою декількох епох, адже виникло тут ще на початку двадцятого століття. Звели храм солдати російської армії – 42-й піхотний Якутський полк. Тому то й церква донині серед місцевих жителів зветься Полкова. Зведений храм у так званому «цегляному» стилі: провідну роль в оздобленні церкви відігравала цегла, зовні Покровський храм не штукатурений. Під час війни полкове містечко було знищене, а храм зберігся.

Цікавим є факт, що кременецька полкова церква була освячена двічі. Спочатку її освятили на честь Інокентія Іркутського, який був покровителем піхотного полку. Другий раз освячення було у 1919 році на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Нещодавно полкову церкву реставрували: куполи стали позолоченими, а жерсть на даху та водовідвідні труби зробили синіми. Хіба що цегляну основу вже не оновити, свідка баталій минулих століть та сьогоденних розбудов.

Фото - з мережі Інтернет