Колись велелюдне місто, повне сміху, клопіткої праці, а тепер – пустинна місцевість, що заросла непролазними хащами. Це – Червоногород на Тернопільщині, який колись заселяли мисливці, землероби. Де пращури побудували неоготичні вежі колишнього палацу, костел, замок, від яких тепер світить тільки руїнами.

Серед лісистих пагорбів рідко коли тут можна побачити людей. Лише часом сюди забреде групка туристів – шукачів пригод, які полюбляють згасаючу старовину. Тільки таких шанувальників своєї облупленої, поруйнованої краси приймає зараз вмираюча твердиня зниклого міста над річкою Джурин.

Мабуть, дивується замок, коли поруч постають люди. Мовляв, не в тій уже красі я, щоби захоплювати, манити. А й справді, від Червоногородського замку залишилося тільки дві башти. Одна із них зруйнована наполовину, друга ще не так розпалася. Усе всередині замку – в аварійному стані, тож ходити там слід обережно.

А виник прекрасний Червоноградський замок на червоних землях Тернопільщини на початку 17 століття завдяки давньому магнатських роду Даниловичів. На жаль, фортеця зазнала значних руйнувань від турецьких навал, проте вже в 1820-1840 роках була відновлена ​​знатними представниками роду Понінських. Саме тоді на пагорбі виріс палац в стилі неоготики. Основною прикрасою розкішного палацу стали замкові вежі, увінчані зубчастими коронами. Після смерті Калікста Понінського палац перейшов у власність князів Любомирських. Споруда постраждала під час Першої, а надто - Другої Світових воєн.Наприкінці Другої Світової війни у стінах палацу розмістилися стрільці польської самооборони, яких атакували українські повстанці. Внаслідок тієї сутички загинули мирні жителі.

Після війни поляків вивезли, місто спорожніло. Тут не прижилися українські родини з Лемківщини. Демографічну проблему також не вирішила новозбудована гідроелектростанція, яку закрили невдовзі. Згодом поселення Червоне остаточно перестало існувати. Тепер лише руїни неоготичних веж та костелу нагадують про колишнє місто, замок та його власників.