Мої вітання, панове.. то я, жаба.. і не проста – корупційна.

Вчора з країни Нідерландії прилетіла до мого болота стріла. Я, з наївності дівочої, думала, що то на знак любові, а воно зовсім навспак.. Тримаю стрілу у своїх зелених жаб’ячих лапах і думаю свою жаб’ячу  думу..

Скільки ж у нас спільного, нідерландери! Ви теж – мешканці болота. Ваші «добрі» сусіди витіснили вас аж на край землі, далі – море.. Болота навколо, болота.. Що ви утнули? Ви відвоювали свою країну в океану. Прокопали канали, набудували млинів, відігнали воду в море, висушили землю. І назвали це – польдер. Трохи схоже на наше поле. Третина вашої країни знаходиться нижче за рівень океанських хвиль. Тому  море тримають потужні дамби. І міста ваші – Амстер-дам..

А ми, українці, маємо найродючішу у світі землю! Господарюємо... успіх очевидний – перетворили чорнозем на корупційне болото.

Та ні, не втішайте нас, не заспокоюйте, не заперечуйте, ми знаємо – так і є. Болото. Корупційне.

Я – жаба. Я краще знаю.

Просто я з наївності своєї дівочої сподівалася, що ви нам допоможете, простягнете руку, щоб із болота витягнути.. Та глянула – а замість пальців – гидке, зелене, мокре.. жаба.. Куди тобі, зеленій, в пухирцях, до Європи? Сиди собі в болоті, тримай свою дамбу..

Знаєте, нідерландери, у нас теж є своя дамба.  Називається Донбас. А за ним – кордон і море..

Ми тримаємо цей кордон своїми тілами. Здамося, прорве дамбу – побачите, що буде.

Це звідти, зі східного берега, випустили ракету «Бук», які убила десятки ваших громадян. Але це зробили не ми. Не знаю, як вам пояснювали, як переконували. Я – проста жаба зі стрілою в руках, і стріла ця зроблена з «букового» дерева. По-своєму, по-жаб’ячому, я розумію, що вам спокійніше у своїй маленькій країні зі своїми маленькими проблемками, вам здається, що галочка в графі «за» порушить ваш тихий побут, і всі проблеми корумпованого болота доведеться оплачувати простому нідерландеру з власної кишені.

Не хвилюйтеся. Зараз за ваш сонний спокій платимо ми – кров’ю. Спи спокійно, Амстердам.

Але я насправді – не жаба. Я – зачарована царівна. Я ніколи не була жабою в болоті.

Послухай, Петре-царевичу, як це сталося, що вже тепер, за твого царювання моя найродючіша у світі земля перетворилася на болото? Не заперечуй, це насправді так і є! І твоя частка в національній ганьбі велика! Магічне слово “офшор” пролунало голосніше за гопак у вишиванці, що танцював десант рятувальників іміджу в Амстердамі..  Твої дипломати-воєводи з пшиком програли битву за Європу.

Маю надію, що гостра стріла нідерландського «ні!» проб’є нарешті мильну бульбашку, в якій живе президент зі своїми друзями, один з яких успішно завалив українську економіку, друга – феєрично опустила національну валюту, третій – перетворив прокуратуру з твердині закону на болото, повне зелених американських гривень, четвертий.. п’ятий..

А у нас війна, любі друзі, у нас – війна.. А тепер – на двох фронтах – на зовнішньому кордоні – і на внутрішньому.. в болоті..

Нашому царю непогано живеться – ми, прості українські жаби, за одну ніч і хліб спечемо, і сорочку пошиємо, і армію одягнемо, і нагодуємо.. І все – як у прірву..

Та дідько вас усіх забери, як сміли ви перетворити мою найродючішу у світі землю на корупційне болото? Ви й мене втягнули в це! І я за це відповідаю, бо я була однією з тих, хто привів вас до влади!

Ви перетворили мене на жабу.. Але я не хочу жити в корупційному болоті! Не хочу! І не буду!

Ми зробимо як нідерландери – прокопаємо канали, збудуємо млини і відженемо всю гнилу воду за дамбу, в оте гниле московське море, де вам усім так добре. Утопіться в ньому.

Я більше не біла й пухнаста. Я зелена й в пухирцях. Та в моїх лапах – чарівна стріла слова. Начувайтеся.

Леся Романчук

Джерело