Збірку «Теплих історій в конвертах» про листування, про важливе спілкування, розуміння, дар душевного тепла 8 березня презентували у книгарні «Є» співавтори книжки – письменниці Тернопільщини Ірина Мацко та Віоліна Ситнік.

На зустрічі жінки розповіли тернополянам про листи, які відкривають сімейні давні таємниці, зазирають у минуле, бережуть пам’ять про важливі події, листи багатолітнього кохання й перших несміливих освідчень, прощення, трепетної надії та мужньої, стійкої віри, вдячності, поваги….

— В оповіданні, яке я написала для проекту, дія відбувається в Кам’янець-Подільську. У своїх творах я завше стараюся змальовувати власне місто. Якщо у книжках українські автори зазвичай описують Львів і Київ, я намагаюся у своїх творах усунути цей недолік. Написати оповідання, яке вийшло з-під моєї руки більше року тому, мене запросила упорядниця «Теплих історій в конвертах» Олександра Орлова, яка вже багато років мешкає в Сіетлі, що у США. Твори до збірки писали запрошені письменники, тож ніяких конкурсів жоден із авторів не проходив. Пам’ятаю, що створювала свою історію взимку. Собі ще поставила за мету якнайшвидше дописати її, тому що книга мала вийти до різдвяно-новорічних свят. Хоча збірка все ж була надрукована набагато пізніше, аніж ми цього очікували, видання надзвичайно мені сподобалося – що змістовно, що зовнішньо, — поділилася Віоліна Ситнік.

Письменниця з Кам’янець-Подільська наголосила, що книжку «Теплі історії в конвертах» змогла «потримати в руках» лише вчора.

Не тільки вигадані, але й правдиві історії із власного життя співавторів «Теплих історій в конвертах» лягли в основу збірки.

— Мій твір «Історія недільного тата, або дорога прощення» є особливим тому, що я писала його насамперед для себе. Це особисто моя історія і, завдяки їй, я знову хотіла пройти шлях від любові до любові. В оповіданні є кілька листів, які, на жаль, так і не потрапили до свого адресата. Цими листами любові дитини до вже дорослої мене прокладено чималий шлях від ненависті, голоду, прагнення уваги до розуміння, прощення, прийняття неминучості певних речей та подій. Все те, що не давало мені певний час спокійно життя, вилилося в цю історію, яка допомогла мені заспокоїтися, згармонізуватися. Адже відомо, що якщо деякі речі нас усередині «муляють», це не дасть нам спокійно рухатися далі, — розповіла Ірина Мацко.

Співавторка наголосила, що до того вона, через почуття неспокою та невпевненості, нікому не могла розповідати історію недільного тата. Лише після того, як розповідь побачили сотні читачів, авторка відпустила свій біль та зараз не відчуває більше душевного дискомфорту.