У період війни зберігати спокій складно навіть  дорослим, вже не кажучи про дітей.

Тож зараз батькам особливо важливо знати та розуміти, що варто робити, щоб підтримати та заспокоїти малечу. 

Як зберегти дитячий спокій під час війни «Сороці» розповіла тернопільська психологиня Олена Галай.

За словами експертки, значну роль у поведінці дитини в стресовій ситуації відіграє її вік.

– Наприклад, маленькі дітки (віком до 3-х років) реагуючи на кризову ситуацію будуть більш дратівливими. Дитина більше плакатиме, може бути надто чутливою або інколи проявляти певну агресію через незрозумілі звуки, крики, – розповідає Олена Галай. – Такі малюки більше потребують фізичної близькості батьків. Для них важливим фактором для заспокоєння зараз є тактильний контакт та присутність батьків, обійми.

Діти віком до 7 років в кризових ситуаціях вже можуть відчувати безпорадність, безсилля та страх розлуки, говорить психологиня.

– В цьому віці діти розуміють, що відбувається. Події, які бачать вони можуть програвати в іграх, показувати іграшками, що ховаються в бомбосховищі, грати в солдатиків тощо. Вони ще не до кінця здатні розуміти ситуацію і відмовляються від її розуміння. Діти можуть дуже заглиблюватися в себе і не хотіти спілкуватися з дорослими та однолітками, – говорить експерт. – Дуже важливо, щоб батьки змогли відновити відчуття безпеки. Тому необхідно заспокоїти дитину, пояснити та дати зрозуміти, що і вона і батьки зараз в безпеці. У цьому можуть допомогти повторювані ритуали: казочки, теплі слова, колискові, ігри. Тобто щось таке, що повертатиме в звичну реальність. Важливо, щоб це були дії, які можна повторювати навіть в сховищі. Наприклад пограти в гру в якій дитина і мати оберігають іграшку, та піклуються про неї.

За словами Олени Галай, у віці від 7 до 10 років діти вже відчувають провину.

– У малечі цієї вікової категорії вже можуть проявлятися такі емоції, як безпорадність та злість. Інколи вони навіть уявляють себе рятувальниками. В цьому віці дитина глибше розуміє, що таке смерть і боїться втратити звичне для неї. Вона вже дуже добре усвідомлює, що таке загроза, чітко розуміє, що відбувається та думає про майбутнє, – зазначає психолог. – Необхідно, щоб батьки обговорили з дитиною події та переживання. Важливо забезпечити їй безпеку через звичний спосіб життя (спілкування з однолітками, ігри тощо).

У цьому віці за можливості, батькам варто створити умови, щоб режим дня дитини нагадував звичний.

– Це можуть бути ігри, графік спільних занять. Потрібно, щоб в дитини був певний розклад дня. Це необхідно, щоб створити відчуття захищеності, безпеки, якогось мінімального контролю ситуації. Важливо щоб в дитини цей мінімум контролю теж був. Звичайно, всі ми чудово розуміємо, що в сучасних реаліях далеко не завжди можливо справді втримати контроль над тим що відбувається в нашому житті, однак ця ілюзія контрольованості ситуації допоможе дитині зберегти спокій, – говорить психолог.

Підлітки у кризових ситуаціях відчувають дратівливість, страх та депресію, говорить психолог.

–  У віці 11– 13 років діти на звичайні обійми діти можуть реагувати більш агресивно, в них є потреба порушувати правила. Підлітки бояться втрати життя, близьких, будинків, звичайного способу життя. Вже чітко розуміють, що відбувається та добре прогнозують майбутнє але мінімальний життєвий досвід викликає велику тривожність, – пояснює Олена Галай. – В цьому випадку має бути більш чіткий емоційний контакт між дитиною та дорослим. Потрібно допомагати підлітку створювати нові соціальні зв’язки, знайомитися та знаходити нових друзів. Якщо є можливості, необхідно забезпечити дитині можливість контактувати з іншими і проговорювати свої страхи.

Діти віком 14-18 років перебуваючи під тривалим впливом стресу можуть проявляти навіть небезпечну поведінку, каже психолог.

– У підлітків цієї вікової категорії реакції, нагадують реакції дорослих. Страх втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть дуже радикально сприймати ситуацію. Схильні до виникнення депресивних думок та думок про самогубство. Підліток він і так хиткий і в сьогоднішні умовах їм, звичайно, складно, – говорить Олена Галай.

У кризовій ситуації батькам необхідно пояснити підлітку, що не потрібно брати на себе роль дорослого, зазначає фахівчиня.

– З дитиною важливо ділитися досвідом, розмовляти і вчити знижувати емоційне напруження. Потрібно дати можливість бути більше в контакті зі своїми емоційними переживаннями, аналізувати свої почуття, – каже Олена Галай. – Потрібно, щоб дитина мала можливість контрольовано, звичайно, пережити свої емоції, щоб вони вийшли назовні. Якщо є така можливість, можна, наприклад, прокричати свій страх, промалювати чи протанцювати. Потрібно допомогти аби дитина не залишалася з такими емоціями всередині, як страх, злість, ненависть, лють чи паніка.

Психолог додає, важливо аби дорослі в такій ситуації демонстрували надійність. Це допоможе зберігати спокій дитині будь-якого віку.

– Дорослий має стати надійною опорою, як для себе так і для дитини. Дуже важливо виконувати вправи або ігри для заспокоєння. Можна промалювати емоції. Будь-які техніки арт-терапії можуть підійти. Випускати негативні емоції можна і в ігровій формі, або на рівні тіла. Наприклад протупотіти негатив. Тобто дитині негативні емоції важливо випустити на зовні, – говорить Олена Галай.