Кременчанка Олена Савелюк у свої 17 років вже неодноразово здобувала титул чемпіонки України з армреслінгу та виборола перемогу на Чемпіонаті Європи з цього виду спорту.

Дівчина також представляла нашу країну на світових змаганнях.

Про шлях в армреслінгу, атмосферу змагань та власні перемоги Олена Савелюк розповіла «Сороці». 

Займатися рукоборством дівчина розпочала орієнтовно два з половиною роки тому. Каже, для неї в спорті все почалося з всеукраїнських змагань.

– У армреслінг я прийшла через брата  – багаторазового чемпіона України з рукоборства, майстра спорту та призера світового чемпіонату. Так сталося, що він попав в аварію за півтора тижня до чемпіонату України. Тоді, будучи в лікарні, він запропонував мені поїхати замість нього. Подзвонив тренеру і сказав: «Моя сестра візьме участь. Впевнений, що попаде в призи, вона в мене сильна», – пригадує Олена Савелюк. – Я була шокована, бо до цього професійним спортом не займалася. Так, часто з ним боролася, але це було вдома, на звичайному столі, просто з цікавості.

Попри відсутність часу на підготовку, дівчина все ж виборола місце в трійці лідерів Чемпіонату України серед юніорів.

– Тоді, у 2019-му році, змагання проводили в Одесі. Я там здобула два других місця. Навіть не очікувала цього, бо за час, що мала до змагань, в зал я пішла рази три, – каже спортсменка. – Спочатку, звісно, раділа, але потім виникло запитання: «Чому друга, а не перша?». Після цього у мене з’явився азарт побороти дівчину, яка того року здобула чемпіонство.

«Дівчат в армреслінгу більше, аніж здається»

За кілька років у спорті неодноразово доводилося стикатися й з стереотипами, розповідає Олена Савелюк. 

– Чесно кажучи, до тієї аварії брат неодноразово пропонував мені почати займатися армреслінгом, але мене стримували стереотипи. Тоді думала: «Я ж дівчинка, куди мені до того? Будуть накачані м’язи рук, а  це ж не красиво». Зараз, при знайомстві складно одразу сказати, що я займаюся рукоборством. Так, тіло в тонусі але більш нічого, – говорить спортсменка. – Багато доводилося чути, що це не жіночий вид спорту. Особливо від хлопців. А на початку від мого захоплення трохи не в захваті була навіть мама. Проте, я ніколи не зважала на упередження, бо мені цей спорт почав подобатися і навіть дуже.

Армреслінг давно перестав бути «чоловічим» спортом, переконує кременчанка. На чемпіонатах з рукоборства з кожним роком можна зустріти все більше дівчат.

– Велика кількість людей, чомусь, думають, що армреслерок мало. Насправді ні, нас дуже багато. Хоча в Україні може не настільки, як в інших країнах. Але в нас цим перестають займатися з певних причин – навчання, робота, сім’я, – розповідає Олена. – Наприклад, коли я лише починала було дуже багато дівчат. Зараз ті, кому 20-21, вже почали приділяти спорту менше уваги, бо багато хто вже вийшов заміж. Але з кожним роком приходять інші люди. Зокрема, у віковій категорії до 16 дуже багато дівчат.

«Важливу роль грає не лише сила»

Щоб здобути перемогу за армреслерським столом, одної лише фізичної сили недостатньо, розповідає Олена.

– В рукоборстві  важливу роль відграє техніка, без неї шанси на перемогу суттєво зменшуються. Тому тут вони, разом із силою йдуть збалансовано. Багато також важить старт поєдинку, тому його потрібно напрацьовувати. Я б сказала, що це все повинно поєднуватися і, звичайно, має бути бажання. Бо без нього не вийде нічого, як і без цілі, – говорить чемпіонка. – Не мало також відіграє досвід. Різні суперники, змагання – щось ти для себе завжди почерпнеш, а під час наступного бою вже буде легше, бо знатимеш більше. Не завжди треба виходити до столу на адреналіні. Навпаки, потрібна холодна голова. 

«Емоції після перемоги не зрівняти ні з чим»

Дівчина зізнається, рукоборство любить за емоції, здобуті під час бою, та на чемпіонатах.

– Того, що на змаганнях, ти не відчуєш, напевно, ніде. Цей драйв, азарт та жага перемогти… і розуміння, що ти дійсно можеш зайняти перше місце, – розповідає Олена Савелюк. – Те, що відчуваєш ставши чемпіонкою, не передати словами. Коли є бажання, ти тренуєшся і досягаєш цього. Тоді планка стає ще вище. Перемогла на змаганнях міського рівня – хочеться вибороти першість на всеукраїнських, далі кубок України серед дорослих, а потім  – чемпіонати Європи та світу.

Важливо тримати себе в формі та прагнути завжди йти далі, говорить спортсменка.

– Не можна зупинятися на певному рівні. Тому, що є суперниці і вони теж тебе можуть наздогнати, – каже дівчина. – Взяти до прикладу мою історію: попри те, що ніколи раніше не займалася рукоборством, раптом приїхала на змагання і зайняла два других місця. Те саме може трапитися зараз  – може з’явитися якась дівчинка і перемогти мене. Тому потрібно бути в тонусі, завжди тренуватися і все буде добре.

«Суперники лише під час поєдинку»

Попри суперництво за армреслерським столом, за його межами більшість спортсменів добре спілкуються між собою, розповідає Олена.

– У мене була суперниця з України. Обоє приїхали брати участь в одній ваговій категорії. Але конкуруємо лише під час бою. Коли відходимо від стола – вже подруги. Говоримо одна одній  про сильні та слабкі сторони під час поєдинку. Потрібно розділяти спорт та дружбу, – пригадує дівчина. – На змаганнях завжди дуже класна атмосфера. Так, у всіх є запал і бажання перемогти, але поза столом ми всі дуже добре ставимося один до одного.