Як була малою, мріяла стати мандрівницею. Бувати собі весь час в незвіданих ніким краях, розуміти багато чужих мов, знати безліч чужих звичаїв, куштувати незвичну їжу, носити дивний одяг, мешкати під зорями, долати перешкоди і відстані, а потім з перемогами, завжди-завжди з перемогами, повертатися додому. Та, на жаль,…
Чи забуду коли, якою свіжістю пахнуть травневі нарциси, не перші-ще не останні? Як прохолодного весняного ранку обпікає шкіру єдина крапля роси, скотившись занадто зеленим листям тих квітів? Як повільно піднімається сонце, пробуджене птахами, і як їхній спів довго-довго бринить у вухах? Як серце стривожено калатає, а ноги…
Я насправді не знаю, чи в Кракові живуть люди. Їх я там бачила, на те нема сумніву, – високі, низькі, худенькі й не дуже, з очима сірими, карими, зеленими, блакитними і вузькими, на вустах зі словами германськими, романськими і слов'янськими, в руках з гаджетами і фотоапаратами. Так,…
У мене за спиною два десятки літ. І весь цей час життя моє вперто, старанно й на практиці вчило, що ніколи, геть ніколи не можна бути до кінця впевненим у тому, як закінчиться кожне єдине сьогодні і, тим паче, як розпочнеться завжди очікуване завтра. Бо й не…
Тільки геть лівий або той, у кого немає інтернету, не знає про «епопею» з туалетним папером в Тернопільській ОДА. «Обсмоктали» цю тему з усіх боків, зробили винними і хлопа, і пана, обговорили, поширили, а головне – посміялися. А про те, що самі себе лицем у багнюку стромляли…
Хтось каже, що весна у розпалі, один «професор» навіть казав, що у цю пору жінки починають роздягатися, але з словами такими треба бути обережним, бо всі ми знаємо де він. А хоча ні – ми не впевнені. Але зараз не про нього… В соцмережах тернополяни люблять ділитися…
Вони закохують. Вони закарбовуються. Вони відлунюють. Вони – ще один спосіб дістатися до неба. Вони – драбина до хмар. Прекрасні. Величні. Могутні. Спокійні. Таємничі. Казкові. Рідні. Завжди особливі і неповторні. Завжди ті самі. Завжди інші. Ось ходить земна людина там, вдолині, наче мурашка, дрібна й незначима, ходить-ходить,…
Мої вітання, панове.. то я, жаба.. і не проста – корупційна. Вчора з країни Нідерландії прилетіла до мого болота стріла. Я, з наївності дівочої, думала, що то на знак любові, а воно зовсім навспак.. Тримаю стрілу у своїх зелених жаб’ячих лапах і думаю свою жаб’ячу думу.. Скільки…
Мабуть, першою проблемою, з якою зустрічається українець за кордоном (а то вже й на самому кордоні), є мова. Говорю, як ви й зрозуміли, про мову іноземну. Особливо цю проблему зрозуміють ті, чиє вухо вловлює українську, російську та ще, може, кілька англійських слів. Однак навіть тим, хто завчасно…
Ніч на кордоні триває довго. Ранки на кордоні схожі на уповільнені чіткі кадри з кіноплівки. Це наче бути в невагомості між двома різними світами – тим, у якому комфортний безлад, й іншим – правильним, логічним і від того незбагненно лячним. У цій невагомості від простого власника українського…
