Отак, буває, в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі, як на те, Зелена травка поросте. [«Буває, в неволі іноді згадаю ...», Т. Шевченко] Важка доля не зуміла «зламати» поета, здається, вона і додавала йому сил, робила слова правдивішими, сильнішими, важливішими. Поет, що постав проти…
Сьогодні, 1 лютого, розпочався останній місяць зими. Однак чи знають тернополяни, що цікавого сталось саме в цей день? Почнімо із того, що цього дня свої іменини відзначають усі Федори, Макари, Сави, Антони, Арсени, Єфросинії, Григорії, Марки та Феодосії. Крім того, сьогодні серед відомих українців народився Володимир Орловський …
Найскладніше у цій війні – повернутися без втрат. Найважче у цій грі – грати за правилами. Найважче грати. Найстрашніше – повертатися. Ця війна – з собою, з тим, що сидить в грудях з народження, з першого подиху, з першого розпачливого вереску. Війна зі всім, що залишилося вдома,…
На перший погляд, польський телевізор мало чим відрізняється від українського: реклама, якісь серіали, реклама, новини, знову реклама, художньо-документальні фільми з перервами на рекламу, кілька талант-шоу і розважальних програм. Є багато продуктів польської телевізії. Переважно фільми та серіали, які, до речі, цілком могли б замінити на українському телебаченні…
З Тернополя, Києва, Івано-Франківська, Рівного, Хмельницького, Кривого Рога, Полтави, Бердянська чи Сум. З безміру інших дрібних пунктів на жовто-блакитній родючій карті, де шумлять густі ліси, буяють хліби і багата земля нудиться без доброго плугатаря. А той десь емігрантом-іммігрантом оре, сіє і жне. Емігрант з України. Та для…
... А нашого цвіту по всьому осяяному сонечком світу. І кожен шукає собі зручного місця під тим сонцем, затято летить з нашвидкоруч складеними валізами до теплих чужих країв. Там сумує, чекає, чудується-вражається, гріється-вигрівається під несвоїми гарячими променями, розквітає, в'яне... Бо нема у вирії такого ж сонця, нема…
«Бедрику золотий, підніми крильця й полети Звідкіль буде дощик, звідсіль буде дощик...» Дуже подобалось мені в дитинстві бавитись з цим червоним веснянкуватим жучком. Пущу його собі на долоню і спостерігаю, як те мале літнє щастя вперто і впевнено мандрує від лінії життя до лінії долі, тоді перелазить…
Я зустрічалася з нею тут тричі. Вперше вона, ще сонна й невмита, мляво усміхнулася мені на причалі в Гдині. Холодні хвилі з гострими шматками балтійської криги намагалися її розбудити, та, певно, дарма. То був березень. Зимовий березень. Наступного разу вона вже з припудреним носиком, але такими ж…
Як була малою, мріяла стати мандрівницею. Бувати собі весь час в незвіданих ніким краях, розуміти багато чужих мов, знати безліч чужих звичаїв, куштувати незвичну їжу, носити дивний одяг, мешкати під зорями, долати перешкоди і відстані, а потім з перемогами, завжди-завжди з перемогами, повертатися додому. Та, на жаль,…
Чи забуду коли, якою свіжістю пахнуть травневі нарциси, не перші-ще не останні? Як прохолодного весняного ранку обпікає шкіру єдина крапля роси, скотившись занадто зеленим листям тих квітів? Як повільно піднімається сонце, пробуджене птахами, і як їхній спів довго-довго бринить у вухах? Як серце стривожено калатає, а ноги…
