Катерина Шаблій
Про давнє українське взуття, його види та особливості розповіли наукові співробітники Тернопільського обласного краєзнавчого музею у рамках містерії різдвяного свята «Луна музеєм коляда».
– У фондах нашого музею знаходиться понад 50 пар різного взуття – і чоботи, і черевики. Одним із найбільш поширених видів взуття у давнину були черевики з розрізом спереду. Вони могли бути високими, але коротшими від чобіт. Взуття у той час виготовляли майстри, а також виробляли фабрики. Матеріалами слугувала шкіра з черева корови або коня. Звідси походить назва – «черевики», – пояснює старший науковий співробітник Тернопільського обласного краєзнавчого музею Сута Леся.
За словами пані Лесі, найдорожчим взуттям були сап’янові черевики, виготовлені з добре виправленої та пофарбованої козячої шкіри. Фарбували переважно у червоний, чорний, зелений та коричневий кольори. Сап’янові черевички передавались у спадок від бабусі до матері, а потім – від матері до дочки, тому їх дуже берегли. Якщо дівчинка взула до церкви сап’янове взуття, а надворі потім почав падати дощ, то вона знімала черевики і йшла додому босоніж.
– Найдавніші черевички у нашій колекції – з 1885 року із клеймом фабрики. Вони збереглися у хорошому стані. Це взуття оздоблене візерунковими швами, має розширену халяву та невисокий каблук. Взагалі у той час черевики мали подвійні підошви. На початку 20 століття популярними були черевики-закупанки, а у середині 20 століття черевики-румунки, які були утепленими, – розповідає Леся Сута.
Найбідніші люди ходили у личаках та постолах. Чобіт мали одну пару на всю сім’ю. Якщо одягали, то дуже берегли. Багаті люди носили черевики з тонкої шкіри, сап’янові. Таким чином можна було побачити багата людина чи ні. У народі навіть існує така приказка: «Видно пана по халявах».
У рамках містерії різдвяного свята «Луна музеєм коляда», що відбувалась у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, наукові співробітники провели майстер-клас із зав’язування хусток та розповіли багато цікавого про їхнє походження та історію.
Науковий працівник Тернопільського обласного краєзнавчого музею Оксана Гулик показала, як зав’язувати хустку гуцульським методом «Гуші».
За словами пані Оксани, хустка здавна була символом любові, вірності, скорботи, надійним оберегом, а також атрибутом заміжньої жінки. Перші хустки були виготовлені з домотканого полотна білого кольору. За структурою вони були трохи тонші, аніж полотно з якого виготовляли сорочки. Однокольорових хусток не було, усі вони були гарними та колоритними. З’явились перші хустки у другій половині 17 століття. У давнину вважали, що цей елемент одягу супроводжує людину від її народження аж до смерті.
– Коли народжувалось дитина, то першим полотном після народження, яким огортали немовля, була хустка з геометричним орнаментом. Коли йшли в гості на хрестини, то із собою брали хліб та хустку. Хліб символізував добробут, а хустка – надійний оберіг для матері та її дитини. Ліжечко немовляти також зверху накривали хусткою, аби ніяке лихо не приступило, – розповідає Оксана Гулик.
Окрім цього, хустку часто використовують у весільному обряді. Деякі елементи навіть збереглись у сучасному весіллі. Коли хлопець йшов свататись до дівчини, то на знак згоди вона виносила йому хустку, якщо ж ні – гарбуза. Під час шлюбної церемонії руки молодих зв’язували докупи однією хусткою, що означало міцність сім’ї.
– До наших днів зберігся звичай, коли свекруха на весіллі три рази покриває наречену хустиною. Ми бачимо, що два рази вона не дається, а на третій дозволяє зав’язати хустку. Це означає, що наречена отримує новий статус та йде під владу чоловіка. Це трохи сумний обряд, бо дівчина розуміє, що не піде більше не вечорниці чи гуляти з друзями, – додала Оксана Богданівна.
У поховальному обряді заміжню жінку не могли хоронити без хустки. На Хмельниччині й досі існує звичай, коли близькі родичі померлої приносять та кладуть у труну хустини.
Працівники Тернопільського обласного краєзнавчого музею наголосили на тому, що хустка – не лише красивий елемент гардеробу, але й національний оберіг.
Її розробила робоча група у рамках Меморандуму про співпрацю між Вишнівецькою селищною радою та Громадською організацією «Центр регіонального розвитку та права».
– Мета Програми розвитку малого та середнього підприємництва – сформувати сприятливе підприємницьке середовище, аби бізнес мав усі передумови для свого розвитку та реалізації проектів. Таким чином, ми намагатимемось боротись із тіньовим бізнесом. Ми пропонуватимемо співпрацю, щоб підприємець зрозумів, що краще офіційно зареєструватись, адже ОТГ буде його підтримувати. Завдяки цьому Вишнівецька ОТГ також отримуватиме надходження до бюджету. У рамках програми ми проведемо інвентаризацію усіх приміщень та земель, які є незатребуваними, аби створити реєстр. Якщо у підприємця виникне бажання працювати, ми покажемо, чи є вільні приміщення і запропонуємо їх. Ми будемо допомагати усім, хто має намір відкрити бізнес, але не знає певних механізмів, – розповідає заступник селищного голови Вишнівецької ОТГ з проектного менеджменту, інвестиційної діяльності та розвитку Сергій Волохатий.
За словами директора Центру регіонального розвитку і права Лариси Римар, становлення малого підприємництва в ОТГ могло б стати добрим стимулом для повернення молоді із закордону в Україну.
— Розвиток малого підприємництва в нашій країні — чи не одне з головних завдань, що стоїть перед державою і, зокрема територіальними громадами, — каже Лариса Римар. — Адже в умовах децентралізації саме мале підприємництво мало б дати поштовх розвитку ОТГ, стати однією з основ бюджетів громад.
Програму розвитку малого та середнього підприємництва у Вишнівці було розроблено в рамках проекту «Об’єднані територіальні громади – осередки розвитку малого підприємництва у сільській місцевості», який проваджується у Тернопільській області ГО «Центр регіонального розвитку та права» за підтримки Програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні»,яку виконує Фонд Східна Європа та партнери.
Містерія різдвяного свята «Луна музеєм коляда» зібрала у Тернопільському обласному краєзнавчому мезеї» вчора, 11 січня, сотні тернополян.
Виступи вертепів, тематичні екскурсії, різдвяні майстер-класи із зав’язування жіночої хустки та намітки, виготовлення листівок, витинанок, поштових конвертів – саме на таких цікавих заходах мали змогу побувати відвідувачі музею. Супроводжували дійство колядки у виконанні гурту «Пшеничне перевесло».
– З року в рік український народ зустрічає славну звістку народження Ісуса Христа. Працівники Тернопільського обласного краєзнавчого музею також хочуть подарувати у цей період усім частинку свята. Ми підготували для наших гостей цікаві історії про те, як українці готувались до свят, як колядували та як одягались, – розповідає заступник директора краєзнавчого музею Наталія Чеканова. – Цього року наш музей святкує 105-річчя із дня його заснування, тому багато подій приурочено цій даті. Відтепер у нас є інтерактивна дошка, де кожен відвідувач може залишити свої пропозиції та зауваження, запропонувати нові заходи, аби відвідувати наш заклад було ще цікавіше.
Розпочалась свято на сходах музею виступом вертепу. Як розповіла завідувач відділу науково-просвітницької роботи краєзнавчого музею Наталія Українець, персонажів у вертепному дійстві поділяють на постійних та змінних. До перших відносять ангелів, українців, пастухів, а до останніх – Путіна, солдатів АТО та інших осіб, які підлаштовуються під нашу історію та побут.
– У давнину люди вірили, що колядники уособлюють душі померлих. Вони приходять до осель, аби привітати своїх родичів зі святами. За радянських часів слово «вертеп» взагалі вважали лайливим і часто вживали на позначення якогось балагану, шуму. Це слово старослов’янське і означає земляну печеру – місце, де народився Ісус Христос. Колись у таких місцях пастухи та ягнята ховались від негоди, – пояснила Наталія Українець.
У рамках заходу працівники музею також провели квест для дітей «Подорож різдвяною казкою», за результатами якого учасники отримали подарунки.
До слова, минулого року в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї 14 січня проводили свято Маланки.
Виставку різдвяних шопок та дідухів відкрили в Українському домі «Перемога» у рамках конкурсу «Різдвяна феєрія».
Організатори експозиції – Тернопільський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді.
Тематична виставка представлена у трьох експозиціях: «Новорічні композиції», «Дідух – різдвяний дух», «Українське село зустрічає Різдво».
Біля кожної композиції розташовано табличку з відомостями про її авторів. Персонажі шопки створені з різноманітних матеріалів – пластиліну, кераміки, паперу, дерева та навіть вовни. Інші деталі композицій створені з шишок, жолудів, соломи, сушених фруктів, тіста.
Тернополяни мають змогу відвідати виставку до 21 січня. Вхід вільний.
У третій день святкування Різдва, 9 січня, на Театральній площі тернополяни мали змогу насолодитись безкоштовним концертом від Тернопільського муніципального духового оркестру «Оркестра Волі».
На сходах драмтеатру імені Т. Г. Шевченка колектив виконував відомі різдвяні композиції та колядки. Перехожі зупинялись, підспівували та навіть підтанцьовували.
Ще один такий концерт на тому ж місці відбудеться у неділю, 14 січня.
Викладачі школи-інтернату відвідали обласну раду, де зустрілись із очільниками краю – головою обласної ради Віктором Овчаруком та головою ОДА Степаном Барною.
Гості розповіли про свій навчальний заклад, поділились проблемами та сподіваннями, а також подякували за запрошення та допомогу тернополян. Зокрема, зазначили, що такі поїздки дуже важливі не лише для дорослих, а й надто – для дітей, адже вони можуть краще пізнати давню українську культуру.
До слова, у липні минулого року 20 учнів Щастинської школи-інтернату перебували у Марійському духовному центрі у Зарваниці.
Представники аматорських художніх колективів представили гостям колядки та щедрівки, вчителі з Луганщини своїми голосами доєднались до учасників Вертепу.
Віктор Овчарук, звертаючись до присутніх, підкреслив, що таке велике свято – Різдво - має відчути кожен християнин, та наголосив: «Це не лише одне з найбільших свят, а й надзвичайно мирне та радісне. Воно покликане дати людям спокій та віру в завтрашній день. Це особливо важливо, коли біля ваших домівок точиться війна, лунають вибухи. Ми раді з того, що саме у ці світлі дні ви перебуваєте у нашому краї, що спільно ми долучаємось до великого таїнства – Різдва Христового. Маю надію, що ви донесете ці відчуття до своїх земляків. Сподіваюся, що ваше перебування в Західній Україні буде цікавим та насиченим позитивними емоціями, щоб їх ви забрали з собою і вони вас надихали ще протягом довгого часу. І також надіюсь, що Різдвяна молитва наблизить усіх нас до таких довгоочікуваних миру та перемоги».
На завершення учасники зустрічі обмінялись сувенірами.
Гості пізніше перебуватимуть на Івано-Франківщині.
Сьогодні вранці на вулицях міста було досить людно, адже більшість водіїв маршрутного таксі не вийшли на роботу. Вони пікетували під міською радою, бо не розуміють, як будуть отримувати зарплату після впровадження автоматизованої системи оплати за проїзд. Також кермувальники скаржились на те, що не встигають працювати з картками і це становить потенційну загрозу для пасажирів, які перебувають у транспортному засобі.
Водії розповідають, що відколи у їхніх маршрутках з’явились валідатори, вони перестали встигати за графіком, адже не можуть самостійно впоратись із такою кількістю карток. Кермувальники побоюються, що якщо візьмуть на роботу ще кондуктора, то їхню заробітну плату поділять на двох.
Окрім перевізників, незадоволені диференційованим тарифом оплати й тернополяни.
– Сьогодні ми повинні були їхати в гості у Березовицю і усі наші плани змінились. Ми доїхали лише до центру і довелось повернутись додому. Надзвичайно незручно, що ніхто навіть не попередив людей. Я б тоді зовсім по-іншому розпланувала свій день. Та й взагалі я не задоволена цією «Карткою тернополянина». Думаю, вона більше підходить для пенсіонерів, аніж для працюючих, – розповідає тернополянка Оксана.
– Я знала, що сьогодні маршрутки не будуть курсувати. Про це розповів розповів мій чоловік, який з труднощами дістався до роботи. Моїй знайомій під час проїзду з «Картки тернополянина» зняло більше грошей, ніж коштував проїзд, тому я новій системі оплати не сильно довіряю. Після запровадження диференційованого тарифу на проїзд, я помітила, що люди поводяться у громадському транспорт не дуже культурно. Вони не стежать за чергою, штовхаються та не поважають інших пасажирів, – скаржиться пані Любов.
– Сьогодні на роботу мені довелось йти пішки. Вийшовши вранці з дому, я не помітила жодної маршрутки і це мене засмутило, бо про протест водіїв ніхто не попереджував. Через це прийшла на роботу на 10 хв пізніше, ніж зазвичай. «Карткою тернополянина поки не користуюсь», але в майбутньому планую подати документи на її виготовлення, – розповідає студентка Анна.
– Я їхала на роботу сьогодні тролейбусом, оскільки жодної маршрутки на своїй зупинці вранці так і не виявила. Я плачу за проїзд по 5 гривень, бо тернопільської прописки в мене немає, а тому «Картку тернополянина» відповідно також поки не оформила, – поділилась пані Лілія.
Тернопільським водіям сьогодні вдалось дійти компромісу з владою. Так, результатами сьогоднішньої зустрічі стала домовленість, що перевізники повинні переходити на новий режим роботи. Зокрема, розраховувати заробітну плату водіям почнуть за год./км. Окрім цього, у тестовому режимі буде доставлено додаткові зчитувачі оплати проїзду, а на підмогу водіям прийдуть «маршрутні контролери». До обов’язків останніх входитиме прийом оплати через валідатори, видача та перевірка квитків. Щодо пасажирів, то відтепер їм загрожує штраф у 20-ти кратному розмірі, якщо вони не матимуть квитка.
Фото: ТМР.
