У цьому світі, викуваному із залізних причин і наслідків,  ̶̶   чи

 могло таємне хвилювання, до якого я їх змусив,

не вплинути на їхні долі?

В. Набоков, Лоліта

Що вам спадає на думку найпершим, коли ви думаєте про Лондон? Для мене він завжди був втіленням вишуканості, надзвичайно культурним містом, вулицями якого крокують вишукані англійці, обговорюючи нещодавній вибір свого книжкового клубу. І, певною мірою, це насправді так, але не зовсім. Трохи іншу картину Лондона малює для читачів у своєму блискучому дебютному романі англійська письменниця з ямайським корінням на ім’я Зеді Сміт.

«Білі зуби» - це роман, який зробив авторку популярною та увійшов до списку 100 кращих англомовних романів з 1923 по 2005 рр.

Тож уявіть собі: Лондон, 1975 рік. Ветеран другої світової війни Арчі вирішує вчинити самогубство, адже його життя складається зовсім не так, як він собі уявляв. Його залишила дружина, яку він ніколи не кохав, а він замість того, аби радіти, не знає, що з цим робити і як жити далі. Але й тут його спіткає невдача – йому, очевидно, судилося жити іще довго. І, цілком можливо, щасливо.

З іншого боку маємо його товариша Самада, бенгальського мусульманина, який робить усе, аби зберегти у себе в родині кращі традиції свого народу. Але чи так легко це зробити, коли потрібно якось годувати дітей і пристосовуватися до цих незрозумілих нікому «західняків».

Це історія двох родин, доволі деталізована і нешвидкоплинна. Авторка порушує проблематику емігрантства, необхідності асимілюватися і при цьому не загубити себе, релігійного фанатизму, і актуального завжди й відомого усім - конфлікту батьків та дітей. І робить це вона у доволі комічний і зрозумілий читачеві спосіб. Вона й сама донька емігрантів, тому, очевидно знає, про що пише і ми, як читачі, можемо їй у цьому довіряти.

Катерина Млиновська