«З мріями в мене завжди відбувалося те саме, що й з квітами. Коли мрія опинялася в мене в руках, я не знав, куди її поставити».

 «Гра Янгола» − ще один містичний роман каталонця Карлоса Руїса Сафона, котрий мені припав до душі дещо менше за «Тінь вітру». Події другої за рахунком книги із циклу «Цвинтаря забутих книжок» хронологічно відбуваються раніше, аніж події у першому виданні.

Головний герой твору − письменник на ім'я Давид Мартін. Пише собі детективи, які приносять малий прибуток і зовсім не дають змоги творчо реалізуватися та розвиватися. Але Давид знає, що може краще! Він мріє написати справжній, серйозний роман, щоб залишити свій слід у літературі.

І йому така нагода випадає: до Мартіна звертається замовник (досить дивний і дещо моторошний чоловік) і пропонує письменнику дуже щедру винагороду. Якщо Давид впорається із завданням, то стане вільним чоловіком:  робитиме, що заманеться, і писатиме, як йому захочеться. І він погоджується, попри те, що відчуває, щось «нечисте». Можливо, це і є його шанс? Усі угоди підписано. Тут і розпочинає таємничий Янгол свою небезпечну гру, але вороття назад немає...

Письменник Давид Мартін − хороший чоловік, не ідеальний, як і всі ми, але намагається чинити правильно. Йому відомо, що таке вдячність, чесність та відповідальність. Чому ж тоді мені не вдавалося так довго проникнутися його історією, налагодити емоційний зв'язок? Досі не маю відповіді на це питання. А пояснюю собі це тим, що був у романі персонаж яскравіший, який буквально затьмарив собою протагоніста. І це...Барселона.

Саме так, роль цього старовинного міста в сюжеті настільки велика, що воно буквально ожило і перетворилося на повноцінного персонажа. З яскравим характером, з трагічною долею, з неабиякою внутрішньою силою.

Загальна атмосфера книги цілковито підпорядкована настрою Барселони: вона похмура, темна, вкрита мороком і туманом, сіра, готична і містична.

Роман має детективну складову. З детективами і трилерами у мене взагалі проблема: чим більше я їх читаю, тим швидше відгадую, хто вбивця-лиходій. Але у випадку із «Грою Янгола» я вийшла на нього майже одночасно із головним героєм. Гарна робота, сеньйор Сафон!

Катерина Млиновська