Ваша дитина дуже здібна і вона точно отримає золоту медаль, але ви ж розумієте, що для цього потрібно підійти до вчителів… – сказала метр сільської школи матері п’ятикласниці.

Мабуть, не дивина, що все у житті можна купити та продати. Проте питання: чи потрібно це робити тому, хто задовольняється тим, що має, або самотужки досягає потрібного?

Розтріпане волосся, недоречний одяг, розваги посеред уроку та читання по складах – ні, це не  першокласниця, це гуру науки, яка підкаже, як ти маєш здобувати знання.

Її постійними супутниками є шоколад, алкоголь, екзотичні фрукти, кава та, навіть, речі для гардеробу. Ця дамочка не погидує нічим. Недурно ж вона винесла півгосподарства за свій диплом бібліотекаря.

Правду кажуть, хорошу людину помічають та призначають на відповідні посади. Так-от, і Надію Олегівну помітили. Важко, мабуть, було не оцінити клітчанні сумки всякої всячини, яку та таскала у кабінет директорки.

Такі старання дали початок новій посаді.

Спершу її назначають вчителем світової (тоді ще зарубіжної) літератури, а згодом і української мови. Хто довірив такі важливі предмети вести запитаєте ви? Міністерство освіти і науки, мабуть? Ні, її побачили куди важливіші люди – очільниця школи, така ж сама дипломована спеціалістка. Назначила, бо знає як важко за цукор, свинину та гроші проторити свій шлях до олімпу.

– Пані Надію як вам вчити дітей?

– Нормально, від дня вчителя до восьмого березня якось тягнемо той матеріал, але я ще ввела святкування днів народжень, дня Св. Миколая, посиденьки за смачненьким перед новим роком, проводи на канікули та «дємбєля» із них. Живемо як можемо.

– Чому ж так мучитися, якщо це не ваше?

– Як не моє, а квіти та інші презенти, тоді кому дістануться. Візьмуть та з й забудуть таку хорошу традицію як пакети для вчителів.

– А не краще переключити дітей більше на заняття, аніж на розваги та відпочинок?

– Вони ще наробляться по собі знаю. Нехай батьки поки можуть, то балують і їх, і мене.

– Вам не соромно вимагати хабарі?

– Та що ви це ж хіба взятка. Це увага до вчителя, шкільного наставника.

– Так ви приділяєте більше уваги тим дітям, чиї батьки носять?

– Авжеш, я людина слова. Сказала допомагатиму у навчанні, то й виконую.

– Чому ж тоді не проведете додаткові уроки?

– Тьху, я й домашнього не задаю. Навіщо? Вдома стільки справ, то посадити картоплю, то викопати…

– Як же діти навчатимуться після закінчення школи в університетах?

– Дві курки і сесія здана.

– А як же ЗНО?

– Ті кому треба, то підуть до наших вчителів на приватні уроки та й усе вивчуть.

– Чому ж ваші колеги не вчать цього на звичайних заняттях, у рамках програми?

– Ну, не всім же це потрібно, що Василь буде робити поки Ірина виконуватиме завдання, нехай краще веселу історію розкаже. Йому ж і так все наперед відомо не пропадати тим городам і техніці, трактористом буде…

Зображення: з відкритих джерел