Поважаю Леоніда Бицюру за рішення йти до Верховної Ради. Підтримую. Давно пора. Він здатен кваліфіковано захищати інтереси тернополян. Юридично й фахово підкутий. Добре обізнаний з проблемами міста й цілком готовий уже з першого дня розв’язувати їх, шляхом зміни законодавства чи внесення свіжих законів.

Давно знайомі з ним. Маємо багато спільного. Навіть у характері. Oбoє нарoдились на Різдво: я – 8 січня 1942-гo, а він – 7 січня 1977-гo. Кoзерoги, кoтрі не змінюють свoїх пoглядів і перекoнань у залежнoсті від напряму пoлітичнoгo вітру. Він належить до них, хто ніколи не йде на компроміс з власною совістю, тому часто стає кісткою у горлі найвищого начальства. Не заговорює проблеми, не прогинається, а працює в інтересах Тернополя. Такі, впевнений, потрібні нині в Парламенті. Вольові. Відверті в своїх намірах. Цілеспрямовані. Рішучі. Люди слова та дії.

Поважаю його за неординарність мислення та постійне самовдосконалення. Гoспoдарник, дoбре знає “комуналку” й “соціалку” Тернополя, прoблеми медичнoї та oсвітньoї галузей. Має підтримку громадських організацій, “атовців”, молодіжок. Дбає прo культурнo-мистецький рoзвитoк міста, підтримує книговидавництво.

Цікавим є його вирішення питання бібліотеки-довгобуду. Замість переливати з пустого в порожнє, – зібрав творчих людей і відкрив нову мистецьку локацію “ПОРТ’89”. Європейський досвід прижився у Тернополі. Тішить, що допоки інші обіцяють, він крок за кроком вдихає нове життя у промислові гіганти міста. На базі “комбайнового”, до прикладу, вже запрацював Тернопільський індустріальний кластер, який об’єднує десятки промислових підприємств. Радію, що в цехах – знову рух, бо то мій рідний завод, я працював там колись.

Як кількарічний голова обласної федерації греко-римської боротьби підтримую наполегливість Леоніда Бицюри як віце-президента федерації щодо зведення нового спортивного комплексу. Це не тільки розв’язує проблеми борців, а й створює можливості для підготовки чемпіонів у різних видах спорту, проведення змагань міжнародних і європейських рівнів, розвитку туристичної галузі, адже Тернопільський замок врешті стане повноцінною туристичною родзинкою.

“Водна арена”. Хто на ній тільки нині не піариться. А чи знають тернополяни, що саме Леонід Бицюра ще п’ять років тому першим заговорив про Тернопіль як Центр водних видів спорту з веслувальним каналом та усією необхідною сучасною інфраструктурою? Він перший почав працювати над цим, решта – підхопили напрацьоване.

Захоплений рівнем його відповідальності та наполегливістю. А ще – любов’ю до рідного міста. Тернополю потрібен такий представник у Верховній Раді. Бо Парламент – не цирк і не концертний зал. Окрім гарного голосу й акторського таланту, тут потрібен управлінський досвід, принциповість та бодай мізерні знання норм законодавства. Інакше втратимо країну. На жаль, нині багато кандидатів у нардепи окрім амбіцій та підтримки партій-скороспілок не мають елементарного розуміння про те, що ж насправді входить у функції народного обранця. Питання: навіщо тоді йдуть? Відповідь очевидна.

Тож, вірю в мудрість тернополян! Вірю, що їхній вибір 21 липня буде надійним!

Анатолій Кучеренко,

міський голова Тернополя в 1998-2002 роках .