Потрапити у століття назад та подивитися, як колись жили наші пращури, а також і собі поуправлятися в речах, якими колись займалися діди-прадіди, тернополяни могли під час  «Музейної дивоночі», яка відбулася 18 травня в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї з нагоди Міжнародного дня музеїв.

На захід, починаючи від 19 години й до півночі, завітала близько тисяча гостей з Тернопільщини, серед яких значно переважали діти. Для відвідувачів працівники музею провели тематичні екскурсії, представили виставки із фондів закладу, а також провели майстер-класи із художнього текстилю, пов’язування хустки та намітки, вибійці по тканині, прасування домотканого полотна, плетіння квіткових вінків, прядіння.

Зокрема, створювали неповторний образ та додавали шарму й загадковості тернополянкам працівниці музею Тетяна Штокаль та Оксана Гулик, які прикрасили голови молодших та старших красунь хустками й намітками.

— Намітки мають важливе оберегове значення. Коли мати виряджала сина до шлюбу, то вона ставила перед ним два хліби і покривала їх наміткою як знак того, що він уже не парубок. Також коли молоді йшли до шлюбу, то руки їм зв’язували намітками. Дівчину, котра мала виходити заміж – так звану дівицю-молодицю навхрест покривали наміткою.Також була і родинна обрядовість. Коли в родині народжувалася дівчинка, бабі-повитусі дарували намітку. Коли до породіллі приходили гості, то вони дарували дівчині убір. Була і поховальна обрядовість. Коли помирала молода дівчина, то домовину на намітках упускали в землю, — розповіла Тетяна Штокаль.

Пані Тетяна наголосила, що зараз намітки одягають винятково лише старші жителі Карпат і жінки Поділля.

Не менш цікавою, аніж зав’язування хусток, для тернополян була розповідь про дивовижних прадавніх тварин – мамонтів, яку люди почули від екскурсоводки Оксани Кульчицької. 

— Природа наділила мамонтів міцними зубами, якими тварини наче перерізали їжу. У міру стирання зуби мамонта, як і у сучасних слонів, змінювалися на нові, така зміна могла проходити до 6 разів за час життя. Зуби мали вигляд певних пластин, а з’єднувалися за допомогою цементу, тому й були дуже міцними. Верхні зубки були ребристими, що давало змогу велетням добре перетирати їжу. Вони харчувалися не тільки травою, але й гілками дерев. Коли зуби у тварин стиралися останній раз, мамонти були приречені на смерть. Вони йшли у певні місця, які зараз вчені називають мамонтовими кладовищами, й там помирали, — розповіла пані Оксана.

Варто зазначити, що однією з родзинок заходу була можливість всім охочим набити власний орнамент на футболку, яку люди приносили з собою.