Цими днями тернополяни в кінотеатрі «Палац кіно» долучилися до перегляду  історично-романтично-авантюрного фільму «Зрадник», який правдиво відобразив долю українського режисера, що відзняв правдивий фільм про нашу країну.

Кінострічка  розповідає про 1970-ті роки радянської України. Події відбуваються на Одеській кіностудії. Куратор від КДБ дає наказ перемонтувати щойно закінчений фільм знаного режисера, що висвітлив холодноярські  події української «громадянської війни» в антирадянському  ракурсі, симпатизуючи повстанцям. Режисер-дисидент Юрій  Бойко створив  стрічку «Холодний яр», в якій не прославив чекістів, які  боролися з куркулями, а показав силу опору і героїзм людей, що хотіли бути господарями на своїй землі. Ніби обдурив цензорів. Але хтось із  знімальної групи доніс, куди треба.

Завдання повторно редагувати щойно закінчений фільм має молода режисерка монтажу, яка розуміє, що повинна захищати бачення режисера і охороняти правду про свою країну під радянською окупацією.

Фільм «Зрадник» базується на тому, що в ньому поєднуються дві стрічки. Саме завдяки такому оригінальному симбіозу тернопільський глядач міг на повну відчути всю гостроту буремних часів СРСР, коли радянська влада нівелювала загальнолюдськими цінностями, паплюжила українську історію та придушувала будь-яке волевиявлення нашого народу. Про це під час показу стрічки розповів співак, актор кіно та музикант Михайло Грицкан, який у фільмі зіграв отамана Богдана.

— Стрічка «Зрадник має дуже складну «Долю», адже зйомки фільму ми розпочали тоді, коли курс долара становив 8 гривень, а під час завершальних етапів зйомок «підскочив» до 28 гривень. В ті непрості часи, коли ще Україну сколихнула Революція Гідності, в нас було чимало відзнятого матеріалу, проте ми не мали грошей, аби закінчити стрічку. Нас охопив наче лихий фатум – ми не знали, що робити із наявними ресурсами. Врятував фільм американський режисер Марк Хаммонд, який подав продюсерам «Інсайт Медіа» цікаву ідею відтворити у фільмі 70-ті роки ХХ століття. Ідея полягала в тому, що у стрічці ми мали правдиво зобразити, як український режисер знімав стрічку про Холодноярську Народну Республіку та як його фільм не сподобався генералу КГБ. Адже, як ми знаємо, у ті нелегкі часи авторитетні українські режисери могли випускати на екрани лише 10% з того, що знімали. Настільки на них тиснула цензура, — наголосив Михайло Грицкан.

Актор підмітив, що за радянських часів багатьом українцям життя у союзі здавалося непоганим, адже тодішня влада будь-яким способом ховала від людей правду. За словами пана Михайла, саме тому основна мета фільму була донести до людей, аби ті дивилися на життя дещо глибше, по-філософське, мали свій погляд на певні речі та не належали до бездумної маси.