Збірку поезії про місто й спробу його містифікації під назвою «Урабмістика» презентувала у книгарні «Є» тернопільська авторка Уляна Галич.

Окрім декламування поезії, пані Уляна поділилась інформацією про власні літературні орієнтири, місце нормативної лексики у творах, а також розповіла, за яких обставин може писати вірші.

– У мене бувають періоди гіперпродуктивності, коли пишу дуже багато. Буває й таке, що якісь тексти я не дописую. Згодом я знаходжу ці старі файли на комп’ютері і знову повертаюсь до них. Інколи вдається завершити почате, інколи – ні. Взагалі для написання віршів у мене немає залежності від будь-якої пори доби, від оточення, у якому я працюю. Я можу писати навіть тоді, коли їду в автобусі або йду пішки. Таким чином я намагаюсь абстрагуватись від зовнішнього світу, – поділилась Уляна Галич.

Поетеса вважає, що ненормативна лексика у художніх творах виправдана, якщо вона ілюструє якийсь певний прийом, конкретну ситуацію. Авторка каже, що такими словами зловживати не варто, але все - на розсуд письменника.

– Я вважаю, що потрібно мати якісь свої літературні орієнтири. Є такий період, коли я читаю дуже багато, а інколи – взагалі не читаю. Був час, коли я страшенно захопилась українським поетом Римаруком. Я просто «ковтала» всі його твори, які могла дістати. Згодом в мене відбулось перенасичення цим автором, тому я зупинилась. Я не могла писати нічого свого, бо це настільки призупинило писання власної поезії, – розповіла поетеса.

Уляна Галич також зауважила, що деяка поезія, яку вона декламує публіці, інколи здається її дещо іронічною, аніж тоді, коли вона читає її наодинці. 

Фото: Книгарня "Є".

Тетяна Христюк