Володимир Лук’янченко провів у ворота «Агрона» всі три голи «Дністра» в поточному сезоні. Інша річ, що м’яч на заключних секундах домашнього поєдинку приніс нашій команді перемогу в матчі першого кола, а дубль у Великих Гаях минулої неділі підсолодив пігулку поразки (2:5). У цьому інтерв’ю футболіст поділився враженнями від зустрічей з лідером, згадав неоціненний досвід, отриманий у луганській «Зорі» і запевнив, що ще повернеться в професійний футбол.

- Було б краще, якби я у неділю «Агрону» не забив, але команда набрала очки, - каже про попередню гру Володимир. – Хоча, звісно, такому суперникові забивати приємно. «Агрон» вважається найсильнішою командою Тернопільської області, вони вкомплектовані досвідченими і майстровитими футболістами. Просто так їм не заб’єш. На попередню гру «Агрон» налаштувався по-особливому. Вони хотіли реваншуватися за поразку в Заліщиках. Ми ж навпаки, здається, з перших хвилин недоналаштувалися. На такі матчі треба виходити сконцентрованими з перших хвилин. Інакше нічого доброго не буде. Ми ж пропустили на перших секундах. Цей гол вплинув на характер всього матчу. Важко оговтатися, коли пропускаєш так швидко. Потім ми спробували відігратися, але замість того пропустили вдруге.

- Цим матчем «Агрон» показав, що є лідером чи причини невдачі треба шукати в собі?

- Можу сказати, що ми не боїмося ні «Агрона», ні будь-кого іншого. Будемо налаштовуватися на перемогу в кожному матчі. Те, що «Агрон» можна перемагати, ми вже продемонстрували.

- Капітан команди Олег Тракало говорив, що для того, аби претендувати на найвищі місця, «Дністру» треба підсилюватися. Згодні?

- Безперечно. Підсилення потрібне. Зміцнивши кілька позицій, ми здатні заграти сильніше. Було б ідеально, якби на кожну позицію претендувало по два футболісти. Але то питання не до мене. Якщо керівництво клубу вирішить, то новачки будуть. Знаю, що над цим питанням працюють.

- Найближчої неділі, 2 липня, «Дністер» зіграє на виїзді зі ще одним прямим конкурентом у боротьбі за медалі чемпіонату – «Медоборами» з Зеленого. В цьому сезоні команди ще не зустрічалися…

- Але грали ми в товариському передсезонному матчі («Медобори» перемогли 1:3, єдиний гол «Дністра» провів Лук’янченко – прим.). Сильна команда і принциповий для нас суперник. Треба гарно налаштуватися, щоб здобути в Зеленому перемогу.

- Володимире, ви належите до футболістів, який має досвід виступів у професійному футболі. Чому перейшли на аматорський рівень?

- До «Дністра» виступав за чернівецьку «Буковину», команду з рідного міста. Але наразі вирішив зробити крок назад, щоб потім зробити два кроки вперед. Впевнений, що повернуся в професійний футбол. Можливо, з «Дністром». Це завдання, зважаючи на амбіції нашого президента, не виглядає нереальним. Юрій Куц робить усе, щоб «Дністер» розвивався і ставав сильнішим. А з «Буковини» свого часу пішов, бо не влаштовували умови. В «Дністрі», як для аматорського рівня, мене влаштовує все. Паралельно треную дітей у Чернівцях. Отримую тренерську освіту і заодно маю практику.

- Ви виступали за юнацьку команду луганської «Зорі». Була нагода там залишитися і поборотися за місце в клубі УПЛ?

- Тоді обставини склалися так, що з командою U19 у мене закінчився контракт, а чемпіонат U21 через пандемію не проводився зовсім. Мені було 18 і поборотися за місце в першій команді було ще важко. То м’яко кажучи. Але виступи за юнацький склад «Зорі» - безцінний досвід. Головним тренером у нас був Василь Баранов, а його помічники – імениті в недалекому минулому футболісти «Зорі» Микита Каменюка і Джаба Ліпартія. У них було що переймати. Каменюка і Ліпартія показали нам, як треба поводитися в колективі, як той колектив згуртувати. Єдність у роздягальні проявляється в злагоджених діях на полі. Власне, хоч я зараз не в «Зорі», але в УПЛ продовжую вболівати за луганців, не пропускаю жодного їх матчу. Крім усього, за нинішню команду виступають хлопці, з якими я грав серед юнаків – Максим Сміян, Ярослав Кисіль, Денис Нагнойний, Олександр Сапукін.