Кількадесят жителів Сєверодонецька, які втекли з-під обстрілів та бомбардувань, тимчасово оселилися у Тернополі.

Серед них – Тетяна та Ольга. У безпечне місце вони добиралися дві доби.

– Ми раді, що приїхали саме сюди. Будемо молитися Богу за всіх, хто нам допоміг. Мабуть, і наші правнуки будуть молитися за Тернопіль, за землю нашу Українську, – розповіла Тетяна. –  Ми їхали з рідного Сєвєродонецька, який бомбили. Зараз це місто зрівнюють з землею, усе знищують. Люди, діти сидять у підвалах. Мерзнуть, хворіють. Орки не допускають гуманітарну допомогу. У нашому рідному місті зараз дуже тяжко.

Пані Ольга каже, дорога до Тернополя була дуже важкою.

– Ми їхали 46 годин, було нелегко, особливо нашим діткам. Ми дуже задоволені умовами, які для нас тут створили. Є світло, тепло, гаряча вода, їжа. Чоловіки з родини пішли у військкомат, дехто вже навіть встиг влаштуватися на роботу, – зазначила Ольга.