З нагоди відзначення 28-ї річниці Збройних Сил України та вшанування пам`яті полеглих воїнів у Тернополі відбулася панахида та покладання квітів до стели загиблим воїнам області.

Урочистості розпочалися з вшанування пам'яті тих військовослужбовців, які поклали життя за незалежність своєї держави. Покласти квіти до меморіалу борцям за волю України прийшли керівники області та міста, силових структур, громадські організації, родичі загиблих.

—  Шана та подяка усім тим, хто служить українському народу. Вони своїм жертовним життям, відвагою надихають нас на велике. Шкода тільки, що ці хлопці такими молодими залишили цей світ. Полеглі вояки у своєму серці пронесли неабияку любов до рідної землі. Немає більшого подвигу, як віддати життя за ближніх. Для того щоби стати воїном, люди народжуються, а героями стають з різних обставин. Вони – сильні і незламні. На превеликий жаль, багато вояків не повернулися до рідних домівок з війни. Кожен, хто захищає Батьківщину, гідний найвищої нагороди. Пам’ятаємо про загиблих і дбаємо про живих, —  наголосили представники духовенства.

Помолилася за пам'ять свого полеглого сина  жителька Великої Березовиці Марія Вітишин. Її син був поранений орієнтовно 19 січня 2015-го у новому терміналі аеропорту Донецька, помер 20 січня. Вже відходячи у кращий світ, тримав у руках іконку та фотографію дітей. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня.

— Прощaльнa лiтургiя зa синочком вiдбулaся 19 лютого 2015 року в Березовицi, a поховaли Iвaнкa нa клaдовищi в рiднiй Великiй Луцi Тернопiльського рaйону. Сьогоднiшнiй день – вaжливий для мене як день пaм’ятi не тiльки синa, aле й усiх його побрaтимiв, якi стояли з ним плiч-о-плiч. Боронили рiдну територiю, прикривaли один одного. Як болить зa те, що тaк бaгaто нaших  синiв не повернулися до рiдного дому. Що для когось поїздкa до схiдного кордону стaлa остaнньою в життi. Нaшi зaгиблi вояки витримaли всi тяжкi випробувaння, покaзaли неaбияку силу духу, мужнiсть. Прикро, тa не кожен зaрaз може оцiнити ту доблесть, яку вони проявили, до остaннього боронячи рiдну землю. Мaтеринське серце вiд цього стрaждaє, aле, водночaс, прощaє тa любить, —  розповiлa Мaрiя Вiтишин.