Пісня емігранта з Тернополя: початок

Автор  Вівторок, 01 березня 2016 21:39

Відверто кажучи, мені дуже складно почати цей пост – перший, написаний поза межами любої «зони комфорту-некомфорту». Складно ще й тому, що насамперед для себе (і вже, тим паче, для вас), як не старалась би, а таки не змогла би пояснити найважливішого – чому я тут: у чужій країні, серед не своїх людей, у грі з новими незвичними правилами? Тому бути цьому питанню без відповіді. Принаймні поки що, бо справа не в моїх бажаннях і зовсім не в потребах, а, мабуть, у зорях, що стояли на небі в ніч моєї зяви. А ще (гріх приховувати) все ж таки й в українських реаліях: хитких, нестабільних і, хай звучить прагматично й непатріотично, низькооплачуваних... Але нарікати на те, що я досі не згодилася там, де народилася, не буду. Вірю у краще і для України, і для себе. Навіть не сумніваюсь: нам з нею разом буде колись добре. Колись... А зараз ЗАКОРДОН. 

Це не вирок. І це не рай. Краще одразу знівелювати ці стереотипи. Тут так само триває життя. Для європейців розмірено, впевнено і забезпечено. Для українців ще й ностальгічно. Думаю, що так почуваються пересаджені дерева: шумлять собі листям, купаються у сонячному промінні, але в снах бачать ту місцину, де із зернини стали паростком і де вперше почули пташине щебетання. Думаю, що саме так. Бо і сама почуваюся таким деревом. Щойно пересадженим. І тільки весна покаже, чи приймуся в цих європейських широтах. Та весною тут ще не пахне – вона, як і в нас, затяжна, перемішана з мокрими снігами, туманами і пронизливими зимовими вітрами. 

Ото, до речі, перша стадія емігрантської ностальгії – «як у нас» чи «не як у нас»: коли ще не встиг як слід засумувати за батьківщиною, але крізь ейфорію від низьких цін і високої якості в маркетах, від охайності й порядку на дорогах, від ввічливості європейців постійно виривається зі свідомості нав'язливе порівняння: у нас інакше. А за ним питання: але чому? Чому в нас інакше? Знаю, що для багатьох життя за кордоном давно не новинка, і знаю, що цими рядками не відкрию Європи й навряд чи кого здивую. Однак спробую і я заспівати «нашу пісню, гарну й нову» – пісню емігранта. 

П. С. Пишу це з польського Живєца, міста у Карпатах, яке попри всю свою іншість так нагадує мені міста на українському
Закарпатті.

 

 Продовження буде

Алла Сердюк

Прокоментувати:

СОЦІУМ

16.08.2022 soroka
Палатний: «Українська команда» передала для захисників рації та прибори нічного бачення
Волонтерський штаб «Українська команда» відправив на передову рації, прибори нічного бачення та інше спорядження для…

Подорож вихідного дня

15.10.2021 soroka
Монастирок на Тернопільщині притягує і мандрівників, і пересічних людей, і глибоко віруючих
Монастирок – маленьке село в Борщівському районі, розташоване у надзвичайно мальовничій місцевості поблизу Касперівського каньйону.…

Місто в кадрі

4fe637b26b790de6358827b961c23147_XL.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.