Редакції стало відомо про звільнення директорки Наукової бібліотеки ТНПУ Ірини Чайки.

Без жодних причин та пояснень ректор розірвав договір, який мав тривати до 2027 року. Ірина Анатоліївна віддала роботі в університеті 22 роки життя. Колеги відгукуються про Ірину Чайку, як про високопрофесійну, відповідальну людину. Однак вона «мала необережність» не підтримати діючого ректора Богдана Буяка на виборах. Не довго чекаючи, ректор на основі надуманих аргументів, звільняє директорку Наукової бібліотеки і кандидата педагогічних наук Ірину Чайку. І постає очевидне питання: як довго триватимуть такі переслідування працівників і безнаказанність ректора? Чи очікувати принижень і звільнень ще 207-ми людей, які мали сміливість не підтримати на виборах ректора Богдана Буяка?

Ірина Анатоліївна Чайка почала працювати у Тернопільському національному педагогічному університету ще у 2001 році. Згодом, у 2009 році, очолила бібліотеку. Невдовзі бібліотека педагогічного університету стала науковою.

Ірина Анатоліївна розповідає: «З перших місяців роботи в бібліотеці основним завданням вбачала формування фонду електронних ресурсів. Відділ автоматизації бібліотеки активно працював над створенням електронного каталогу бібліотеки (станом на сьогодні він налічує понад 660 тис. описів), упровадженням видачі книг через єдиний електронний формуляр читача (з 2004 р.), створенням бібліотеки електронних книг (станом на сьогодні  містить понад 5900 файлів), розробкою власного сайту бібліотеки».

Колеги Ірини Анатоліївни шоковані від такої новини. Просять не називати прізвищ, бо бояться, що стануть наступними в списку на звільнення. А в цей складний воєнний час безробіття може обернутися великою бідою для їх сімей. 

Методи роботи діючого ректора Богдана Буяка, м’яко кажучи, вражають. Ірина Чайка була однією з небагатьох, хто не боявся в голос заявляти про свою позицію. З її боку завжди звучав конструктив щодо розвитку наукового та навчального простору університету. Фахівець своєї справи, вона користується великим авторитетом серед колег.  

Редакції стали відомі і інші факти переслідування. Несподівано посеред навчального року ініційовано «проміжні» і «фінальні» звітності викладачів за контрактами, щоб знайти причини цькувати незгідних. Анонсовано безпідставні розформування відділів, у яких працюють інакомислячі. Окрім того, працівники повідомляють, що ректор заключає договора терміном два роки і більше для своїх «наближених» і лише на рік, для тих, хто в опозиції до діючого керівника. Чому така несправедливість? Щоб через рік без жодних пояснень викинути людей на вулицю? Чи може колектив з повагою ставитися до таких вчинків керівника? Чи думає ректор, що підставляє університет напередодні вступного кампанії, представляючи булінг і мобінг - основою взаємодії в колективі?