У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається колекція різноманітних прикрас: підвісок, сережок, шийних гривен, браслетів, перснів, застібок-фібул верхнього наплічного одягу, гарнітурів чоловічих і жіночих ремінних поясів (накладні бляшки) та кінної вузди (накладні бляшки, підвіски) тощо.

З-поміж усіх цих виробів найпоширенішими і найпоказовішими за формально-стильовими ознаками є застібки фібули, виготовлені з бронзи, рідше срібла.

Фі́була (лат. fibula —«скобка») - це металева застібка, яка одночасно виконувала роль прикраси. Користувалися ними як чоловіки, так і жінки – застібали верхній одяг.  Більшість  фібул – це  два щитки, об’єднані вузькою дужкою-перемичкою, які відзначаються достатньою розмаїтістю конфігурацій та характеру декору щитків.

Їх можна поділити на типи:

пальчасті (променисті),

багатоголові (мережчасті),

антропозооморфні,

зооморфні,

антропоморфні та

широкопластинчасті.

Зоо- й антропоморфні фібули ніби поділили іконографічно-образний ряд антропозооморфного типу. У зооморфних відсутній людський образ, у антропоморфних – тваринні персонажі.

Антропоморфні або двопластинчасті фібули з’явилися найпізніше – наприкінці чи в середині VII ст. і найбільшого поширення набули вже у VIII ст. замінивши решту типів фібул.

Як правило, фібула складалася з голки, голки приймача, корпуса і пружини. Пружинний апарат фібул побудований на використанні тільки однієї пружини. При цьому пружина, яка затискала голку за рахунок титяви (одинарна або подвійна) зазвичай впиралася в корпус фібули із його внутрішньої сторони. Пружина в окремих випадках могла складатися з двох частин – функціональної тобто тієї, яка затискала голку, і декоративної, яка закривала частину осі, що залишалася. В деяких випадках на кільцях осі пружина фіксувалася декоративними кнопками-фіксаторами або кільцями. Голки, як правило, по довжині не виходили за межі приймача.

Корпуси фібул можуть відрізнятися за формою фронтальної сторони, вигину спинки, за характером обробки, формою і розміром перерізу бруска, з якого виготовлена фібула. Брусок, з якого виготовлявся корпус фібули, на початку міг бути прямокутний, три- чи багатокутний, або ромбічним у перерізі.

Корпуси більшості фібул в подальшому піддавалися додатковій обробці – фасетуванню. Залежно від характеру обробки корпуса можна розрізняти гладкі і фасетовані. Фронтальна форма корпусу може мати кілька різновидностей – клиновидний (звужений до низу), рівний, трапецеподібний із розширенням в нижній частині. Форма вигину спинки може бути симетричною або асиметричною. В останньому випадку вигин може бути плавним або різким – колінчастим.

Декоративні елементи для фібул характерні у вигляді оздоблень внутрішньої сторони спинки – фасетки, вирізки, насічки.

Можна відзначити наявність стійких елементів орнаментальних композицій. Фібули відомі з бронзової доби і проіснували до розвинутого Середньовіччя. Слугували для защіпання плащів на одному плечі, поки на зміну не прийшли ґудзики.

За матеріалами завідувачки сектору відділу стародавньої історії Вікторії Безбах