Тернопільський став є практично візитівкою міста, яку так люблять місцеві та туристи.

Проте навіть не всі мешканці знають історію озера.

Цікавими фактами про став у мережі поділилися завідувач відділу стародавньої історії Олег Гаврилюк та завідувачка сектору Тернопільського обласного краєзнавчого музею Віра Шумська.

– Тернопільський став, гордість і окраса нашого міста, має давню, майже п’ятсотлітню історію. Як засвідчують польські джерела, першому спало на думку створити на наших теренах штучну водойму для розведення риби королівському нотаріусу Венциславу з Баворова. За вірну службу польський король у 1523 році надав йому право на володіння селом Петриків, яке знаходилося на правому березі річки Серет. Через два роки він отримав новий привілей – на створення ставу між селами Пронятин і Петриків. Проте з невідомих причин нотаріус не скористався даним актом, – пише на сторінці музею.

В той же час землями, вище за течією  річки Серет почав використовувати Великий коронний гетьман Польського королівства, каштелян краківський Ян з Тарнова.

– Будучи досвідченим воїном, він зразу ж оцінив придатність даної місцевості для спорудження фортифікації, яка б охороняла східні околиці Руського воєводства від спустошливих набігів турків і татар. 15 квітня 1540 року Сигізмунд І надав йому привілей на заснування оппідума (укріпленого містечка) Тарнополє на території урочища Сопільче. Розпочавши будівництво, гетьман невдовзі взявся до створення ставу для розведення риби (piscinаe) і 16 березня 1548 року отримав від короля дозвіл на це. Так між плавнями і підніжжям правого берега річки Серет поблизу села Кутківці був споруджений став, що вважався одним із найбільших у Східній Галичині. У гетьманському привілеї 1550 року він називався «великим або Тарасов», – пише у дописі.

У 17-му столітті згідно з традицією кожні три роки став спускали і виловлювали рибу.

– Цю рибу, яку розвозили по всіх великих містах Речі Посполитої. Зокрема, у 1636 році 40 бочок соленої риби привезли до Львова. За продаж риби власники міста отримували дохід у розмірі від 16000 до 24000 золотих дукатів. Зі збірника «Rocznik kółka naukowego Tarnopolskiego za rok 1892» можна дізнатися, що наприкінці ХІХ століття довжина цієї водойми становила 4 км, ширина – 1 км і що в ній водилися щуки, лини, окуні, лящі, карасі, плітка біла, уклейки, пічкурі та інші види риб, – зазначають у музеї. –  Але з плином часу цей промисел занепав. Став поступово заболочувався, заростав осокою та очеретом. У період драматичних подій Першої та Другої світових воєн мешканці нашого міста не мали змоги приділяти належну увагу його очистці і він остаточно зник.

Знайомий всім став з’явився лише 70 років тому.

– Лише у 1951 році міською владою були виділені кошти для спорудження на заболоченій місцині нової водойми, площею 315 гектарів. Саме з цього часу, ось уже 70 років, тернополяни та гості міста мають змогу милуватися неповторною красою нашого ставу.