Катерина Шаблій

Катерина Шаблій

На вулиці Валовій у Тернополі сьогодні провели акцію «Мотиваційна кава» до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом.

Захід організували Тернопільський обласний центр громадського здоров’я, БО «100 % життя» та БО «TBpeopleUkraine». Долучилися також представники «Червоного Хреста».

У рамках акції тернополяни мали змогу не просто випити  запашної кави, але й отримати чимало корисної інформації. Напій подавали в паперових стаканчиках із QR-кодом. Перейшовши за ним, людина має можливість ознайомитися з достовірною інформацію про туберкульоз.

Лікар-методист Тернопільського обласного центру громадського здоров’я Галина Зот каже, ситуація із захворюваністю на туберкульоз стала ще напруженішою на фоні пандемії коронавірусу.

– Таку акцію проводять у різних куточках світу, не лише в нашій області. Щороку цей день має нові гасла. Сьогоднішнє – «Час іде». Це означає, що час проходить, але, на жаль, ситуація з туберкульозом залишається складною та напруженою. Щодня десять українців помирають від цієї недуги. Щороку туберкульоз забирає життя 11 дітей. Ситуація в нашій області із цією хворобою трохи краща у порівнянні з іншими регіонами країни, однак вона залишається напруженою, – розповідає Галина Зот. – Якщо вас турбує кашель, який не припиняється 2-3 тижні, підвищена температура тіла, слабкість, втрата ваги та апетиту, зверніться за допомогою до лікаря. На фоні пандемії коронавірусу ситуація із захворюваністю на туберкульоз стала ще більш складною, адже люди не спішать звертатися до сімейного лікаря чи лікаря-фтизіатра, бо списують усе на COVID-19. Не варто забувати й про інші недуги. Вчасна діагностика та лікування допоможе побороти туберкульоз та жити щасливо.

Представниця благодійної організації «100 % життя» Мар’яна Радчук зазначає, що акція «Мотиваційна кава» відбувається вже кілька років поспіль.

– Мета нашого заходу – формування толерантного ставлення до людей, яких торкнулася проблема туберкульозу, збільшення обізнаності населення про хворобу, привертання уваги до розв’язання цієї проблеми. За інформацією ВООЗ, туберкульоз залишається у ТОП-10 причин смертності у світі, попри виліковність цієї недуги, розповідає  Мар’яна Радчук.

Така акція одночасно відбулася у 12-ти містах України: Тернополі, Полтаві, Рівному, Черкасах, Дніпрі, Львові, Запоріжжі, Сєверодонецьку, Кропивницькому, Чернігові, Києві, Кременчуці.


Музикантка з Бережан Романна Білоус (Човальовська) три роки тому переїхала до Мадриду. Жінка відправилася в іспанську столицю без бандури, але згодом зрозуміла – жити без неї не може.

Сьогодні бережанка – диригент хору у Грецькому православному соборі імені Андрія та Димитрія, що в Мадриді, активна учасниця іспансько-українських концертів та фестивалів.

Про сприйняття української музики за кордоном, важливість бандури у житті та особливості її звучання Романна Білоус розповіла «Сороці».

Любов до музики – з садочку

Першим музичним наставником для Романни Білоус у Бережанській школі мистецтв ім. М. Бездільного стала Олена Антонівна Слабодух. Після цього бережанка вступила до Тернопільського музичного училища ім. С. Крушельницької, де гри на бандурі її навчала Ольга Орестівна Козій. З 1991 року Романна Білоус працювала викладачем в Підгаєцькій музичній школі, а згодом перейшла працювати у школу мистецтв ім. М. Бездільного в Бережанах. У лютому 2018 року жінка переїхала до Мадриду.

– Ще з дитячого садочку я проявляла цікавість до музики. Моя вихователька навіть казала: «Рома, ти ще змалку співала та бумкала на різноманітних інструментах, у мене навіть чорно-білі фото є із твоїх концертів». Любов до музики – у мене в крові. Мабуть, передалося це від батькової родини. Із дитячих років це захоплення переросло у щось більше. Спершу я думала вступати у школу мистецтв на арфу, бо дуже подобалося її звучання, однак потім таки вибрала бандуру, хоч зовсім нічого не знала про цей інструмент, розповідає Романна Білоус.  

З першою бандурою нерозлучні вже 34 роки

Першу бандуру жінці придбали батьки тоді, коли вона вступала в училище, у 1987 році. З того часу з інструментом Романна Білоус майже не розлучалася.

– Першу бандуру батьки відкупили в колишньої учениці моєї вчительки. Вона також з Бережан. Кілька років після цього придбали ще одну – новеньку, однак саме та перша бандура є для мене найкращою. Я повернулася до неї, а тепер не розлучаюся. Це – свого роду реліквія, яка дуже допомогла у становленні мене як музиканта, – говорить бандуристка. – Люблю свою бандуру за милозвучність, дзвінкість, легкість. Ніколи не проміняла б її на інший інструмент, хоч і має вже тріщини.

Сучасна бандура є прототипом старосвітської

Будова бандури постійно змінювалася, удосконалювалася – збільшувалася кількість струн, поступово покращувалося звуковидобування, пояснює жінка.

– Старосвітська бандура має дещо глухе звучання, хоч я з цим і не стикалася. спосіб гри на ній – харківський. Він полягає у тому, що можна грати обома руками по цілому діапазоні бандури, ліва рука перекидається і довільно грає так, як і права. У сучасному інструменті спосіб гри – чернігівський. Ліва рука грає тільки на басах, а права – тільки на приструнках, – підкреслює Романна Білоус.  

«Ну як без музики?»

У Мадрид Романна Білоус поїхала без бандури, але за кордоном зрозуміла, що без цього інструменту не уявляє свого життя.

– У церкві в Мадриді я познайомилася з поетесою Лесею Утриско (Воробець). Під час спілкування розповіла її про свою любов до музики, але бандури в Мадриді на той час зі мною ще не було. Думала, їду на заробітки, ну яка музика там може бути?! Леся каже мені: «Рома, ну ти ж творча людина. Чому залишила бандуру?». Я подумала й попросила доньку передати інструмент, зазначає жінка.

Вперше Романну Білоус запросили зіграти на заході до Дня незалежності у 2018 році, де вона познайомилася із творчими людьми. Відтоді запрошень на концерти та фестивалі побільшало. У листопаді 2020 року бережанка навіть озвучувала відкриття виставки українського художника Івана Марчука у Мадриді.

Виставка Івана Марчука, 2020 р.

Іспанці цікавляться бандурою, хоч цей інструмент для них є чужим

Музикантка розповідає, іспанці цікавляться бандурою й називають її неординарним інструментом. Багато з них хочуть й собі освоїти навики гри.

– Іспанцям цікаво дізнаватися щось нове про нашу культуру, традиції,  національні костюми. Бандура також викликає у них неабияку цікавість, але якогось бандурного розвитку тут немає, бо інструмент для Іспанії – чужий. Вони його слухають, розпитують мене. Кажуть: «Це – арфа?». Я розповідаю, що ні, бо в арфи м’якший звук, а бандура – автентичний український інструмент. Такого більше ніде немає, хіба що в Канаді, і то в діаспорі. Їм цікаво, як грати, якщо є так багато струн, – каже Романна Білоус. – У Мадриді немає такої великої української діаспори. Тут є невеликі згуртованості наших письменників, співаків, танцюристів, але концертів зараз не проводять, поки не вщухла пандемія коронавірусу.

Кожна школа у Мадриді має свої музичні гуртки, розповідає бережанка.

– Тут є українські школи, їх ще називають «суботні». Кожен навчальний заклад має свої музичні гуртки – навчають гри на кларнеті, скрипці, віолончелі, флейті, піаніно. Особливо цінується в Іспанії гітара, без неї фламенко не існує. Звісно, є й приватні музичні школи, які надають платні послуги, говорить Романна Білоус.  

Бандура відкриває друге дихання

На чужині музика стала для жінки способом відновити душевний спокій та хоч на нетривалий час перенестися думками в Україну.

– Музика для мене тут – не просто хобі, а релакс, відновлення душевного стану. Бандура підтримує мене в різних ситуаціях, допомагає відпочити від нелегкої фізичної праці. Беру інструмент у руки – відкривається друге дихання, – підкреслює жінка. – Інколи у громадському транспорті іспанці здивовано поглядають, що я везу такий великий інструмент, адже бандура важить вісім кілограмів. Однак вони дуже виховані люди, тому запитувати соромляться.

Бережанка передає вітання краянам й наголошує, коли вщухне пандемія, намагатиметься ще більше популяризувати українську бандуру в Мадриді й навчати гри на ній всіх охочих.


Ситуація із поширенням коронавірусу на Тернопільщині є неблагополучною.

На цьому наголосили тернопільські епідеміологи під час засідання  міського штабу по боротьбі з коронавірусом.

На їхню думку, якщо ситуація не покращиться, скоро область може опинитися у червоній зоні.

– Ми продовжуємо перебувати у стані епідемії. Ситуація має дуже стійку тенденцію до ускладнення, що проявляється в рості захворюваності, рості показників інцидентності, перевищення порогових значень для грипу, ГРВІ та ковіду, зростанням числа людей, що продовжують хворіти, ростом кількості госпіталізацій, ростом числа пацієнтів, які потребують кисневої підтримки, кількістю летальних випадків, кількістю одночасно діючих спалахів. Станом на сьогодні область перебуває в зоні помаранчевого рівня небезпеки. На сьогодні Тернопільщина перевищує два критерії – рівень перевищення порогу на грип, ГРВІ, ковід, який складає +47%, тобто ми в стані епідемії середньої інтенсивності. Також область другий день поспіль перевищує показник росту госпіталізацій – 60 % і більше. Ми ризикуємо, що найближчим часом область може опинитися в червоній зоні. В місті ми поки не маємо перевищення порогу захворюваності на грип, ГРВІ, ковід, ми маємо рівень нижчий на 14,5% від розрахункового порогового значення. Але місто щодня дає близько третини випадків ковіду, розповів тернопільський епідеміолог Володимир Паничев.

Вислухавши прогнози тернопільських медиків, міський голова Сергій Надал дав доручення управлінню ЖКГ вивчити можливість відключення світла, води, газу для тих закладів, які порушують карантин.

– Ми завжди ставилися з повагою до наших підприємців і практично були першими в Україні, хто відстоював їхні права й допомагав працювати. Але якщо є ситуація, коли ми просимо обмежити свою роботу, бо завдяки роботі нічних клубів збільшується кількість хворих, про що одноголосно кажуть лікарі та поліція, то давайте разом почуйте нас. Якщо нашу думку не врахують, будемо змушені йти на непопулярні заходи, аби обмежити кількість хворих і нагадати вам, що ваша робота має завершитися до 24-ої години. Я прошу управління ЖКГ вивчити питання можливості зупинення подачі води, тепла, електроенергії у тих закладах, які будуть порушниками і створюватимуть умови для поширення коронавірусу на території Тернополя, зазначив Сергій Надал.  

Фото: з відкритих джерел 


Оксана Венгер із Копичинців вже понад рік створює гігантські маки, тюльпани, орхідеї, лілії, півонії, троянди, які не просто прикрашають інтер’єр, але й світяться.

Квіти з ізолону, фоамірану та органзи, квіткові бра й торшери жінка робить вже понад рік. Каже, вперше побачила такий витвір у торговому центрі. З того часу й зацікавилася.

– Якось в одному із торгових центрів Хмельницького я побачила ростові тюльпани з ізолону. Навіть зробила з ними кілька фото, бо дуже сподобалися. Коли повернулася, одразу почала шукати в інтернеті інформацію про цю техніку. Подивилася, які матеріали та інструменти потрібно, замовила їх й спробувала собі. З першого разу квітка вдалася. Як творчій людині мені результат дуже сподобався. Рукоділля для мене – не щось нове, раніше я працювала з глиною, тому якийсь досвід був, розповідає Оксана Венгер.  

Жінка за професією – вчитель образотворчого мистецтва, а тому до створення кожної квітки підходить з особливим мистецьким смаком.

Майстриня зазначає, ізолон у створенні ростових квітів почали використовувати не так давно. Він ідеально підходить для рукоділля. Матеріал – не шкідливий, не має неприємного запаху, легко миється.

– Для створення квітів я використовую здебільшого ізолон. Він з’явився на ринку не так давно. Але кілька місяців тому я записалася в оналйн-школу зі створення ростових квітів. Там дізналася про багато інших матеріалів – органза, пластик, на який потрібно наклеювати кольорову плівку й працювати як з ізолоном. Нещодавно ми з чоловіком спробували попрацювати з електрикою, аби квіти були не просто окрасою інтер’єру, а світилися. Також починаю створювати й квіткові настінні годинники, – ділиться Оксана Венгер.

У роботі жінка використовує будівельний фен. Вирізає з ізолону необхідні деталі й під дією гарячого повітря надає їм необхідної форми. Щодо використання електрики, то спектр досить різноманітний – є і звичайні лампочки, і на пульті, що дає можливість змінювати колір світла.

Час створення таких флористичних шедеврів залежить від їх складності. Маленькі квіти Оксана Венгер створює два дні, великі – від семи до десяти днів.

– Найвищі квіти, які я виготовляла, сягали два з половиною метри у висоту. Найменші – 60 сантиметрів. Дуже маленькі квіти важко робити, бо неможливо приклеїти дрібні елементи до основи – обпікає пальці, тому я надаю перевагу квітам-гігантам, – пояснює майстриня.

Ще один виріб Оксани Венгер – крила з поліізолу, які використовують під час фотосесій як дорослі, так і діти.

Наразі жінка продовжує навчатися в онлайн-школі зі створення ростових квітів. Каже, попереду чимало творчих планів та експериментів з матеріалами.


Унікальну виставку «Кобзарів» Борщівського обласного краєзнавчого музею сьогодні, 9 березня, відкрили у тернопільському «Бункермузі».

В експозиції представили півтори сотні видань різних років, а загалом колекція музею складається з трьохсот «Кобзарів».

Вчений секретар Борщівського обласного краєзнавчого музею Леся Грабик розповідає, кожне видання – унікальне, має свою історію.

– З часу заснування музею, а це – понад 40 років, ми збирали великі колекції – археологічні, етнографічні, а почесне місце серед них посідає ця колекція «Кобзарів». Ми часто презентуємо її у різних містах, адже вона є найбільшою у Західній Україні. У 1993 році в Борщівському обласному краєзнавчому музеї було створено єдиний у Західній Україні відділ музею Тараса Шевченка – три кімнати. З того часу ми започаткували формування колекції «Кобзарів», каже Леся Грабик.  

Є в колекції й такий «Кобзар», який, можливо, за життя тримав у руках геніальний поет.

– Сьогодні до Тернополя ми привезли 150 «Кобзарів». Ексклюзивне – прижиттєве. Ймовірно, сам Шевченко колись тримав його у руках. Цей «Кобзар» видали у 1860 році в Петербурзі коштом відомого цукрозаводчика Платона Симиренка. Також унікальним є перше ілюстроване видання «Гайдамаки» з 1886 року, воно містить рідкісні ілюстрації, розповідає Леся Грабик.


В Українському домі «Перемога» сьогодні, 5 березня, нагородили переможців конкурсу малюнків «Зимовий Тернопіль».

Упродовж місяця три сотні учасників не лише з Тернополя, але й Києва, Львова, Кременця, Рівного передавали красу «Файного міста» на полотнах у техніках «Графіка», «Живопис» та в нестандартних техніках.

Переможців визначено в різних вікових категоріях та у різних номінаціях.

– Я у 60-х роках приїхав до Тернополя. З того часу малюю його і зимою, і влітку, і весною, і осінню. Відтоді робіт є вже більше п’яти сотень. Усі малюнки, які сьогодні тут представлені, є найкращими. Бажаю малювати, малювати і ще раз малювати наше чудове місто. А коли підростете, приєднуйтеся до наших пленерів, зазначив під час нагородження заслужений художник України Євген Удін.

Про враження від участі у конкурсі учасники розповіли «Сороці».  

– Сьогодні я отримала диплом за перше місце. Дуже радію, адже взяла участь у такому конкурсі вперше. На моїй роботі зображено тристоронній годинник, що знаходиться у центрі Тернополя. Захоплююся малюванням ще з дитинства. Дуже дякую мамі за те, що у п’ятирічному віці віддала мене на гурток малювання. З того часу з фарбами не розлучаюся, каже учениця тернопільської школи № 15 Вікторія Дущак.

Катедральний собор у нічний час зобразив учень Тернопільського ліцею № 21 – спеціалізованої мистецької школи імені Ігор Герети Захар Лабяк.

– Я малюю практично від народження. Любов до мистецтва мені передалася ще від прабабусі та прадідуся, які дуже гарно малювали. Прадідусь навіть створив дуже красиву картину, коли перебував у Сибіру. У майбутньому я хочу стати професійним художником, тому вже зараз активно над цим працюю, поділився Захар Лабяк.  

Організували конкурс управління освіти і науки міської ради, Тернопільський комунальний методичний центр науково-освітніх інновацій та моніторингу і ГО «Євген Удін і Компанія».


Жіноча краса не має вікових обмежень. Цю тезу підтверджує фотовиставка «Антиейджизм», яку сьогодні, 3 березня, відкрили у Тернополі.

В Українському домі «Перемога» презентували відверті світлини дев’яти жінок «золотого віку». Усі вони – учасниці проєкту Тернопільського міського територіального центру під назвою «Антиейджизм».

Із жінками упродовж трьох місяців працювали психологи, стилісти, візажисти, перукарі, а фотограф Вілена Орловська закріпила результат фінальною фотосесією.

Про свої враження від участі в проєкті учасниці розповіли «Сороці».

– Зйомки проходили у дуже піднесеній атмосфері. Все вдавалося, я зовсім не комплексувала і легко увійшла в роль моделі. Радію, що сьогодні можу бачити такий гарний результат, але сумно, що проєкт завершується. Це – вже історія. Звісно, будуть нові ідеї, у яких я обов’язково братиму участь, – каже 62-річна Любов Корнелівна Салова.  – Тернопільський міський територіальний центр я відвідую вже 7 років. Взагалі веду активний спосіб життя – їжджу на електричному самокаті, подорожую, люблю спорт.

Аби розділити радість на виставку прийшла й подруга Любові Салової – народна артистка України Люся Давидко.

– Ми із Любою зустрілися на лікарняному ліжку під час пандемії коронавірусу. Так почали спілкуватися й стали добрими друзями. Ця виставка – гарна, святкова. Я як жінка добре розумію те, якими ми можемо бути, якщо хочемо, поділилася Люся Давидко.

Ще одна учасниця проєкту «Антиейджизм» – тернопільська журналістка, письменниця, поетеса, громадська діячка Леся Любарська.

– Ми – жінки, які заперечують старість. Хочемо бути завжди молодими, впевненими в собі й бажаємо цього іншим. Для того, аби оголитися на фотосесії також потрібна впевненість. Звісно, всі світлини пристойні, вони добре розкривають красу та ніжність жінок «золотого віку». Головне – аби в душі була радість, любов та внутрішня краса. У своєму вірші я кажу: «Ми буденності сказали «ні». І хай там що говорять, комусь – мурашки по спині, для нас – емоцій море». Звісно, не кожен може позитивно ставитися до цієї фотосесії, але ми отримали дуже багато хороших емоцій, зазначила Леся Любарська.  

 

 


Чемпіонат Тернопільської області з фрістайлу (могул) сьогодні, 26 лютого, зібрав у тернопільському гірськолижному комплексі «Savych_Park» майже сотню юних лижників.

У швидкості, вправності виконання акробатичних елементів та ритмічності поворотів змагалися вихованці дитячо-юнацької спортивної школи «Екстрім» різних вікових груп. Менші учасники по черзі пройшли через трасу, а найстарші вихованці також виконували стрибки з трампліну.

– Сьогоднішній чемпіонат проводить управління фізичної культури і спорту Тернопільської ОДА. Наймолодші вихованці школи «Екстрім», які сьогодні беруть участь, народилися у 2015 році. Найстарші – з 2003 року. Кожен із них тренується різну кількість часу. Хтось прийшов до нас цьогоріч, а хтось – присвятив лижному спорту вже декілька років. За сьогоднішніми результатами ми відберемо дітей для участі у всеукраїнських змаганнях, каже старший тренер відділення могул дитячо-юнацької спортивної школи «Екстрім» Оксами на Щербанюк.

Про свої враження від участі у чемпіонаті «Сороці» розповіли юні учасники змагань.

– Я дуже люблю кататися на лижах, а ще ходжу на футбол. Треба багато тренуватися і кататися, щоб все вміти. Я навчаюся у другому класі, – каже Данислав Любінський. Сьогодні я отримав третє місце, дуже радію, що зміг так добре з’їхати.

Його братик – 5-річний Тихомир тренується разом із Владиславом.

–  Ми з братиком любимо кататися на лижах та грати у футбол. Завжди робимо це разом. Я почав кататися недавно, але мені це подобається, – розповідає Тихомир Любінський.

А 16-ти річна учасниця змагань Яна лижним спортом займається ще з першого класу.

– На лижах я стою вже 11 років. Не уявляю, яким було б моє життя без цього виду спорту. Коли я їду трасою, відчуваю кайф. Це такий адреналін, якого немає у нашому звичному житті, зазначає Яна.

У різних вікових групах визначили переможців. Їм вручили кубки, медалі та грамоти. Решту учасників чемпіонату отримали солодкі подарунки.

Так, переможцями у своїх категоріях стали:

Дівчата 2013 р.н. і молодші

  1. Кравчук Софія
  2. Ардан Софія
  3. Кондратюк Мар’яна

Юнаки 2013 р.н. і молодші

  1. Кушик Платон
  2. Любінський Тихомир
  3. Пласконіс Владислав

Дівчата 2012 р.н.

  1. Хома Вікторія
  2. Подолянчук Дарина
  3. Ткачук Тереза

Юнаки 2011 р.н.

  1. Тарасюк Володимир
  2. Соловій Артур
  3. Любінський Данислав

Дівчата 2011 р.н.

  1. Бондарук Софія
  2. Плішко Катерина
  3. Салій Ангеліна

Дівчата 2010 р.н.

  1. Буштинська Віолетта
  2. Нітефор Катерина
  3. Кравчук Соломія

Юнаки 2008-2010 р.н.

  1. Дорош Арсен
  2. Олендр Матвій
  3. Денисюк Ігор

Дівчата 2008-2009 р.н.

  1. Рудик Каріна
  2. Года Вероніка
  3. Греса Аліна

Дівчата 2007 р.н. і старші

  1. Журак Оксана
  2. Королик Яна
  3. Заяць Олена

Юнаки 2007 р.н. і старші

  1. Ковбасюк Павло
  2. Перець Дмитро
  3. Буштинський Валерій

Справжнім трендом здорового харчування у світовій кулінарії стали пророслі паростки трав чи овочевих рослин – мікрозелень.

Дієтологи називають їх «суперфудом», адже мікрогрін, попри мінімальну калорійність, є джерелом великої кількості поживних речовин.

Про переваги мікрозелені та особливості її вживання «Сороці» розповіла тернопільський нутриціолог, експерт з харчування Анастасія Кожарко.

– Мікрогрін у здоровому харчуванні останнім часом став так само популярним як, наприклад, спіруліна чи чіа. Звісно, я не можу сказати, що це панацея від усього, але якщо ми введемо пророслі паростки овочевих рослин чи зернових у свій раціон, ефект буде дуже хорошим. Коли люди чують слово «мікрозелень», то, чомусь, найперше їм на думку спадають саме паростки пшениці. Так, у нас справді поширений цей вид мікрозелені, однак вирощують найрізноманітніші рослини – руколу, горох, редиску, буряк, базилік тощо, каже Анастасія Кожарко.

Мікрогрін сповільнює процес старіння

Мікрозелень не просто зміцнює імунітет, але й омолоджує організм, каже експертка з харчування.

– Будь-яка зелень дуже корисна, бо містить спектр вітамінів, а особливо – фолієву кислоту. Вона є в небагатьох продуктах, зокрема міститься у зелені. Якщо ж брати мікрозелень, то у ній фолієвої кислоти та антиоксидантів є в рази більше, аніж у дорослих рослинах. Це допомагає сповільнити процес старіння. На чому базується старіння – у людському організмі утворюються вільні радикали, а антиоксиданти захоплюють їх. У такий спосіб вони впливають на молодість. Часто антиоксиданти навіть називають елементами молодості, саме тому я б радила включати їх у раціон, розповідає Анастасія Кожарко.

Експертка також пояснює, що мікрогрін корисний й тим, що росте лише кілька днів.

– Мікрозелень росте недовго, а тобто бере із навколишнього середовища набагато менше усіляких негативних елементів. Якщо ми вирощуємо її в приміщенні, там немає шкідливих викидів, але є вуглекислий газ, який ми видихаємо. Відповідно, мікрозелень вбирає набагато менше негативних речовин, які ми потім будемо з’їдати, зазначає Анастасія.

Вирощуйте культури, які ви вже споживали у дорослому вигляді

Чим різноманітнішою буде мікрозелень у раціоні, тим більше корисних елементів отримає організм, каже нутриціолог.

– Я раджу вирощувати ті культури, які ви вже вживали в раціон. Наприклад, якщо полюбляєте руколу чи базилік, то можете вирощувати мікрозелень цих культур, бо організму вони вже добре відомі, йому не потрібно до них адаптовуватися. Це дуже важливо для людей, схильних до алергії. Якщо ви вживали дорослі форми цих рослин, то паростки, звісно, не повинні викликати алергічних реакцій. Не зациклюйтеся на одному виді мікрозелені. Чим різноманітнішим буде ваш «зелений» раціон, тим більше користі отримає організм, підкреслює Анастасія Кожарко.  

Половина тарілки – зелень

Зелень має бути у раціоні щодня, однак її варто комбінувати з іншими стравами, аби збільшити кількість корисних елементів, розповідає Анастасія.

– Половину тарілки може становити зелень, але я б не радила вживати лише мікрозелень. Якщо ми будемо додавати її до салатів, омлету, запіканок, то отримаємо набагато більше користі. Мікрозелень можна вживати й щодня, можна й кілька разів на тиждень. Звісно, краще не піддавати її термічній обробці, бо у свіжому вигляді мікрогрін містить більшу кількість вітамінів, а температура на них згубно випливає, пояснює нутриціолог.

Насіння – із спеціалізованих крамниць

При купівлі насіння для вирощування мікрозелені важливо, аби воно було екологічно чистим, каже Анастасія Кожарко.

– Якщо ви плануєте вирощувати мікрогрін, то насіння обов’язково необхідно придбати спеціальне, аби воно не містило добрив та пестицидів. Мікрозелень росте недовго, а тому немає потреби захищати рослину від негативних чинників, обробляючи її хімічними речовинами, які дуже шкідливі для організму. Тому краще купляти насіння мікрогріну у спеціалізованих крамницях органічних продуктів. Так ми захистимо себе від отруєння, – пояснює Анастасія. 

Нутриціолог розповідає, що зрізану мікрозелень можна зберігати у холодильнику 5-7 днів. Чим триваліший термін зберігання, тим більше корисних властивостей втрачають паростки. Необхідно також захистити зелень від потрапляння вологи, бо це може спричинити процес загнивання паростків.


Квіткові шедеври, висота яких сягає 180-ти сантиметрів, виготовляє Наталія Войціховська з села Миролюбівка на Тернопільщині.

Гігантські півонії, жоржини, гортензії, троянди можуть прикрасити інтер’єр чи стати елементом декору будь-якого свята

Наталія Войціховська почала створювати ростові квіти три місяці тому.

– Я виготовляю не просто квіти, але й квіти-торшери, які ще називають світлячками. Три місяці тому вперше натрапила у мережі на фото таких виробів. Почала переглядати композиції великих розмірів й вирішила: а чому б й собі не спробувати?! Мене зацікавило, з якого матеріалу роблять такі шедеври флористики. Багато інформації я знайшла в «Ютубі», однак це були лише ази, а хотілося більше. Тоді я придбала майстер-клас у режимі онлайн й створила свою першу квіту – жоржину. Була дуже приємно здивована результатом роботи, розповіла жінка «Сороці».

У доробку майстрині вже є понад два десятки квітів, у планах – гігантські гербери, кульбаби, маки, волошки, ромашки.

Необхідно кілька днів, аби створити таку квітку. Процес – нелегкий, потребує чимало матеріалів та інструментів, розповідає майстриня.

– Для виготовлення ростових квітів я використовую  будівельний фен, гарячий пістолет, канцелярський ніж, аерограф, дриль, молди. Матеріалами слугують ізолон, фоаміран. Вони легкі, не бояться води, перепаду температур, не провокують алергічних реакцій. Для стебла використовую металопластикову трубу, каже Наталія Войціховська.

Жінка пояснює, хоч і фоаміран дорожчий, аніж ізолон, але квіти з нього виглядають як живі – бархатні та приємні на дотик.

Процес творення квітки складається із трьох етапів. Спершу майстриня вирізає деталі, згодом під дією температури надає їм необхідної форми. Останній крок – зібрати та склеїти між собою усі елементи.

– Я не працюю на швидкість, а на якість. Якщо є натхнення, то можна зробити композицію з трьох квітів за 5-6 днів. Бувало таке, що люди називали мої вироби «збирачами пилу», однак це не так. Їх легко можна помити, при цьому не пошкоджуючи матеріали, пояснює Наталія Войціховська.

Надалі майстриня планує розвиватися у цьому напрямку. Каже, дуже хоче потрапити на офлайн майстер-класи, бо, на жаль, через карантин такої можливості зараз немає.

За професією Наталія – медсестра, однак ця робота їй не до душі.

– Я двічі пробувала працювати за спеціальністю, але вирішила не мучити себе, бо це – не моє. Присвячую себе сімї та створенню квітів у вільний час. Отримую від цього неабияке задоволення. Людина може шукати себе та вивчати щось нове упродовж всього життя, неважливо, скільки тобі років. Головне – бажання, натхнення, підтримка рідних та впевнений крок вперед. Бажаю кожному не боятися мріяти й діяти. Це не соромно, а вкрай важливо, бо усе в житті можливо, підсумовує Наталія Войціховська.


Сторінка 9 із 217

СОЦІУМ

24.03.2024 soroka
Класичний університет Тернополя відтепер співпрацює з Люблінською Політехнікою
У четвер, 21 березня 2024 року ректор Західноукраїнського національного університету Оксана Десятнюк підписала договір про…

Подорож вихідного дня

15.10.2021 soroka
Монастирок на Тернопільщині притягує і мандрівників, і пересічних людей, і глибоко віруючих
Монастирок – маленьке село в Борщівському районі, розташоване у надзвичайно мальовничій місцевості поблизу Касперівського каньйону.…

Місто в кадрі

DSC_3811.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.