Побратим «Демон» – головний сержант роти 33 Окрема Механізована Бригада.
До Збройних Сил боєць вступив 2020 року вісімнадцятирічним юнаком. Військову службу почав у Силах логістики, в охороні. Там і застав повномасштабне вторгнення.
Про це пише Тернопільський обласний ТЦК СП.
«24 лютого все почалося о 5:40 з телефонного дзвінка: нам наказали одержати зброю й зайняти кругову оборону об’єкта. Часу я мав небагато, тому думав насамперед про те, як зберегти життя – своє та побратимів. Спочатку це, а потім – рухатися вперед, відбивати ворога».
Півтора місяці «Демон» охороняв логістичний арсенал, згодом – транспорт зі зброєю та боєприпасами. А в листопаді 2023 року за добровільним рапортом перевівся до 33-ї бригади, яка тоді воювала на Запоріжжі.
«Перший бойовий досвід я отримав у Роботиному, де на початку грудня познайомився зі своєю ротою. Забезпечував ротацію бійців на позиціях – заводив і виводив групи. Доправляв хлопцям боєкомплект до самої лінії зіткнення, часто – просто під час бою. Тоді ж я вперше евакуював поранених».
З досвіду «Демона», саме евакуація є найскладнішою справою.
«Розумієш, що боєць у тяжкому стані, і треба його чимскоріше довезти до медиків. Зайти на позицію непросто, вийти звідти – ще важче. Але треба не здаватися й витягати своїх».
У 33-ій вивчився на механіка-водія і знову працював на бойових. Потім зазнав поранення від скиду, а після реабілітації повернувся до строю вже на Донеччині. Згадує бій біля Побєди.
«Окупанти пішли у штурм. З ворожого БТР висадився десант, і ми відкрили вогонь у відповідь. Відпрацювали ми тоді по них гарно: вони запанікували і тому зазнали невдачі. Двоє штурмовиків тоді одразу загинули, водії повтікали, а решта п***рів відступили».
Біля Новоєлизаветівки росіяни вдарили кумулятивним снарядом по «М-113». Першому механіку-водію відірвало ногу, і «Демон» перейняв керування на себе. Вночі, навпростець через мінне поле, під вогнем ворожої артилерії промчав до точки евакуації з тяжким пораненим.
«Допомогли вміння та інтуїція. Але більше удача. Робив свою справу як механізм, бо знав: позаду мене стікає кров’ю побратим».
«Демон» навчає бійців свого підрозділу вмінню орієнтуватися в бойових умовах, координувати дії, швидко ухвалювати оптимальні рішення.
«Одного разу нас накрило ворожою артилерією так сильно, що мене вже вважали «двохсотим». Зв’язку не було, але водій вантажівки почув мій голос, заїхав по мене до лісу, і ми швидко підібрали решту хлопців. Того дня з мого особового складу був лише один поранений. Бійці тоді зрозуміли, що треба вміти слухати й чути. Треба дивитися і в небо, і під ноги. Це правила, написані кров’ю».
Але самих умінь недостатньо. Для Перемоги потрібна мотивація. Українці мають розуміти, за що борються.
«росіяни не хочуть і не планують зупинятися. Тому крапку у війні поставимо, коли на красній площі буде український полігон».