На набережній Тернопільського ставу сьогодні, 23 липня, відбувся спортивно-масовий захід OlimpicLab.

Неподалік «Острівку закоханих» зібралося понад пів сотні тернопільських спортсменів різного віку з нагоди відкриття Олімпійських ігор в Токіо.

Міський центр фізичного здоров'я населення організував символічний забіг на 500 метрів, а також різноманітні розважальні спортивні локації: стрітбол,  тенісбол, спортивні естафети, стрільба з луку, балансборди, скетлайн, катання на роликових ковзанах та електросамокатах.

– Сьогодні на наш захід завітало понад п’ять десятків учасників – як дітей, так і старших професійних спортсменів. У такий спосіб ми хочемо звернути увагу тернополян на те, що в Токіо стартували Олімпійські ігри, у яких беруть участь й наші земляки. А ще такий спортивно-масовий захід – гарний приклад показати наймолодшим, що спорт та фізична активність зараз популярні і вони дають свій результат, – розповіла «Сороці» директорка міського центру фізичного здоров'я населення Вікторія Безгубенко-Гнатишин.

 Усі учасники заходу отримали різноманітні призи з олімпійською символікою.

На Тернопільщині – у розпалі скандал щодо можливого виступу російських гуртів на масштабному фестивалі «Файне місто», який відбуватиметься 28 липня – 1 серпня.

Йдеться про таких музичних виконавців: Louna, Anacondaz, «Порнофільми» та Wildways.

Ветерани та патріотичні громадські організації Тернопільщини б’ють на сполох, адже вважають, що запрошення проросійських музичних гуртів до Тернополя принижує честь та гідність українських військових.

Днями учасники бойових дій влаштували акцію протесту «Російське вбиває» під стінами Тернопільської міської ради, однак там їм сказали, що мерія не є співорганізатором фестивалю, тому не може вирішити проблему. Обурені ветерани учора, 21 липня, прийшли з протестом на засідання обласної ради, аби отримати підтримку.

Так, за дорученням голови обласної ради Михайла Головка сьогодні відбулося засідання комісії «З питань законності, запобігання корупції, регламенту, депутатської діяльності та здійснення демократичного цивільного контролю за сектором безпеки, оборони і правоохоронними органами». Що вирішили на засіданні – читайте далі.

«Готується картинка для російських ЗМІ»

Учасники бойових дій наголосили на тому, що виступ російських гуртів в Тернополі – це програш інформаційної війни.

– Ми усі розуміємо, що готується картинка, яка буде висвітлена у російських ЗМІ. На каналах країни-окупанта покажуть, як у Тернополі українська молодь танцює під російські гурти. У такий спосіб вони продемонструють, що в нас немає ніякої війни, а є лише окремі люди, які воюють, бо їм щось не подобається. Це неприпустимо. Відчуваючи відповідальність перед сім’ями товаришів, які загинули в російсько-українській війні, ми не можемо дозволити виступ російських гуртів на тернах нашої області. На нас дивиться зараз вся Україна. Якщо ми це дозволимо, то згодом концерти виконавців з РФ будуть по всій Україні, – наголосив учасник бойових дій Роман Павлишин.

Ветерани зауважили, що вони не проти проведення фестивалю «Файне місто», адже розуміють, яке велике значення він має для культурного й туристичного розвитку Тернопільщини. Мова йде виключно про російські гурти Louna, Anacondaz, «Порнофільми» та Wildways, якою б не була їхня позиція – пропутінська чи антипутінська.

– Війна – гібридна, то, можливо, нам теж треба діяти гібридними методами. Є інформація, що СБУ вже перевіряло цих виконавців. Раніше їм був заборонений в’їзд, але тепер ця заборона закінчилася. Може, за законом тут все нормально, але ми не можемо допустити такого, – зазначив учасник руху «Захисти Україну» Валерій Волинець.  

«Приїзд російських гуртів – плювок в обличчя українських захисників»

Командир 6-ї резервної сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Сергій Коновал закликав вирішити це питання мирним шляхом.

– Деякі ветерани дуже радикально налаштовані, а тому я прошу вирішити це питання спокійно. На «Файне місто» приїдуть тисячі гостей, європейські журналісти, а тому будь-яка бійка – це вкрай негативна репутація для всієї країни, – пояснив Сергій Коновал.  

Те, що зараз відбувається в Україні, є тотальним інформаційним програшем, наголосив доброволець Роман Безкостий.

– Меладзе, Ані Лорак… Ці люди їдуть в країну-окупанта заробляти гроші, а потім виступають в Україні. Тому наше суспільство збурене. Якщо ви думаєте, що ветерани поговорять і залишать цю справу, то ні, так не буде. Приїзд цих гуртів – плювок в обличчя українських захисників, – обурився Роман Безкостий.  

Перевірки фестивалю показали, що є підводні камені

Начальник ГУНП в Тернопільській області розповів, що стосовно «Файного міста» здійснили низку перевірок. Результат показав, що не все так гладко у плані законності.

– Організатори сьогодні не прийшли. Ми розуміємо, що для вирішення цієї проблеми ніхто з них руку не подасть, – зазначив Олександр Богомол. – Незрозуміло, куди будуть «стікатися» кошти за продаж квитків громадської неприбуткової організації. Напишемо офіційного листа в ДПС, щоб це проконтролювали. Хто і що буде наливати на території фестивалю? Кому і скільки? Ми розуміємо, що там будуть молоді люди, а тому важливо передбачити можливі небезпеки. До організаторів було багато питань, але не на всі вони дали відповіді.

Має приїхати 21 особа, зараз усі вони перебувають в РФ

Загалом до Тернополя з РФ планує прибути 21 особа, розповів начальник СБУ в Тернопільській області Юрій Борейчук.

– Організатори фестивалю дійсно зверталися в центральний апарат на ім’я Баканова, щоб отримати дозвіл на перебування зазначених громадян на території України. Було надіслано два листи – 5 та 15 липня. На перший лист надано дозвіл, стосовно другого – відповіді поки немає. Ми перевіряли інформацію, то станом на вчора ця 21 людина перебувала на території РФ, – підкреслив Юрій Борейчук. – Є два шляхи вирішення цієї проблеми: заборона в’їзду та відмова організаторів від участі цих гуртів.   

Правоохоронці наголосили на тому, що все потрібно вирішувати законними методами, а за всі правопорушення доведеться відповідати.

«Організатори порушили закон»

Голова комісії, депутат Тернопільської обласної ради Олег Сиротюк зазначив, що організатори фестивалю не дотрималися процедур, передбачених ЗУ «Про гастрольні заходи в Україні». Також вони порушили мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території області, передбачений рішенням сесії Тернопільської обласної ради від 6 листопада 2018 року.

– Комісія пропонує організаторам відмовитися від участі музичних виконавців з РФ. Звертаємося до правоохоронців, аби вони вжили заходів з унеможливлення порушення громадського порядку. Також просимо ветеранів надати посильну допомогу організаторам у дотриманні мораторію на публічне використання російськомовного культурного продукту в рамках фестивалю, – підсумував Олег Сиротюк.  

Учасники комісії запевнили, що надішлють відповідні листи в органи контролю, аби фестиваль відбувся у рамках чинного законодавства.

П’яту, ювілейну прощу проведуть на Кременеччині, у селі Лішня за участі матерів та родин загиблих військовослужбовців учасників АТО та ООС.

Заходи відбуватимуться протягом трьох днів — 5-6-7 серпня біля Каплиці-пантеону на стінах якого встановлені гранітні плити з іменами загиблих, повідомляє Кременець city.

Організатор та куратор заходу священник о. Андрій Любунь звертається до усіх бажаючих із проханням долучитися до проведення прощі.

Представники ветеранських організацій Тернопільщини сьогодні, 20 липня, провели під стінами Тернопільської міської ради акцію протесту «Російське вбиває».

У такий спосіб патріоти висловили своє обурення з приводу можливого виступу гуртів з країни-окупанта на масштабному фестивалі «Файне місто», який відбуватиметься 28 липня – 1 серпня

Вони закликали мерію не запрошувати до Тернополя проросійські музичну гурти, адже це принижує честь та гідність українських військових.

– Фестиваль «Файне місто» – сильне надбання Тернопільської громади. Сотні волонтерів ти тисячі гостей роблять потужне культурне видовище, яке стало візитівкою Тернополя. Про нас почали говорити як про фестивальний центр, але останні три роки «хлопаки» забули про те, що йде війна й почали привозити російські команди. Вже піде восьмий рік війни, а до нас досі вільно можна їздити з Росії, – зазначив громадський активіст, ветеран російсько-української війни Назар Сарабун.

До учасників акції вийшла очільниця управління культури та мистецтв міської ради Світлана Козелко. Вона наголосила на тому, що міськрада не є співорганізаторами «Файного міста».

– Мені приємно, що ви проявляєте свою патріотичну позицію, але запевняю вас, що Тернопільська міська рада і управління культури не є співорганізаторами заходу. Так, ми підтримуємо фестиваль, бо це музична платформа, на яку приїжджають тисячі туристів. Це – фестиваль музики, свободи. І він має право на існування, але це не означає, що ми підтримуємо ці російськомовні гурти. Міська рада направила лист у поліцію та організаторам фестивалю для вивчення цього питання, – розповіла Світлана Козелко.

Однак ветеран Назар Сарабун зауважив, що відповідний лист мерії учасників акції не влаштовує.

– Це розпорядження говорить про те, що все-таки гурти будуть виступати. Нам, людям, які захищали цю країну, немає чого втрачати. Тому робитимемо все можливе, щоб виступів цих виконавців не було, – обурився Назар Сарабун. – Зрозумійте, що поступаючись малим, ми втратимо велике. Якщо ми дозволимо комусь прийти до нас в дім й виставити на стіл брудне взуття, то завтра він у цьому взутті залізе у нашу спальню, ляже у наше ліжко, і це для нього норма культури. Ми маємо бути трохи вищими. В нас є якесь почуття гідності. Нам не потрібна показова повага до ветеранів!

Загальонаціональна проща до Зарваницької чудотворної ікони Матері Божої цими вихідними зібрала на Тернопільщині десятки тисяч вірян з України та закордону.

Цьогорічна проща присвячена 425-літтю проголошення Берестейської унії та молитві за мир в Україні.

У суботу, 17 липня, у святині відбулася зустріч Блаженнішого Святослава з молоддю, а також вражаюче нічне дійство – похід зі свічками до місця об’явлення Діви Марії. Прочани також молилися за припинення пандемії. Наступного дня проща завершилася Божественно Літургією, яку очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

Серед гостей був й п’ятий президент України Петро Порошенко з дружиною.

Тернополянка Віра Грабчук започаткувала проєкт Translations with a Purpose (переклади з сенсом), який покликаний популяризувати українську літературу за кордоном.

Дівчина перекладає поезію англійською мовою й разом з дизайнеркою Анасатасією Сукач створює тематичні листівки. Виручені кошти від їх продажу передадуть громадській організації «Англійська на Схід», яка організовує безкоштовні заняття з менторства та англійської мови для дітей зі східних областей України.

– Мета проєкту – популяризація української поезії серед україно- та англомовної аудиторії. Здебільшого я беруся за вірші наших митців, які зазнавали репресій через свою творчість. Важливо відродити їхню поезію, яка у свій час була несправедливо замовчувана, прихована. Ми поширюємо переклади на різних каналах – у YouTube, Telegram й на друкованій продукції, – розповіла Віра Грабчук.

На листівках вміщено оригінал твору, переклад та ілюстрацію, яка передає зміст. Придбати їх можна, звернувшись до ініціаторки проєкту у соціальних мережах. Листівки відправляють не лише у різні куточки України, а й за кордон. Також їх можна дарувати як сувенірну продукцію, щоб іноземці відкрили для себе українську культуру, пояснює дівчина.

Віра Грабчук каже, перекладом художніх творів займається ще з шкільних років.

– У школі я захоплювалася українською та світовою літературою. У мене завжди виникало питання: чому ми так багато читаємо іноземних авторів, а за кордоном про українську літературу знають небагато. Наші письменники, які творили у часи переслідування, також варті, аби про них дізнався весь світ, – підкреслює Віра.

Проєкт також має на меті популяризувати в Україні й англійську мову, додає Віра Грабчук.

 – Якщо раніше англійська мова була потрібна виключно тим людям, які хочуть виїхати за кордон, то зараз вона побутує у всіх сферах життя. Україна у рейтингу держав з рівнем знання англійської мови знаходиться далеко не на перших позиціях. І це прикро, адже володіння англійською відкриває безліч можливостей та є показником престижу держави на світовій арені, – резюмувала Віра Грабчук.

На спортивному майданчику Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області сьогодні відбулися спортивні ігри за форматами «Cross Fit» та «Firefighter Combat Challenge».

Збірні команди правоохоронних органів, рятувальних та інших спеціальних служб мірялися силою у два етапи. Рятувальники та спецпризначенці піднімалися по драбині у вікно третього поверху, перетягували манекени вагою 80 кг, перекидали колеса висотою майже в людський ріст, штовхали гирі та виконували інші вправи, які під силу далеко не кожному.

Такі ігри в Тернополі проводять вже вдруге, однак їх мета – не перемога, наголосив начальник Управління ДСНС України у Тернопільській області Віктор Маслей.

– Рік тому, надихнувшись роликом в соцмережах американських рятувальників та поліцейських, які брали участь у «Firefighter Combat Challenge», ми вирішили й собі організувати такі ігри. Начальник ГУНП Олександр Богомол радо підтримав ідею. Минулоріч у серпні ми провели перші змагання. Вони були дуже видовищними й надихнули наших колег також взяти участь, – зазначив Віктор Маслей. – Мета ігор – не визначити кращих чи перемогти один одного, а, в першу чергу, показати жителям Тернопільщини, що вони проживають на безпечній території і знаходяться під надійним захистом. А нашим ворогам та злочинцям показати свою силу, аби вони відмовилися від своїх злочинних посягань.

Привітав учасників змагань й радник голови МВС Арсена Авакова Михайло Апостол.

– Ці люди – кращі у своїх підрозділах, але меж досконалості немає. Сьогодні усі не зможуть зайняти перше місце, але це дасть можливість зрозуміти, скільки ще потрібно працювати над собою. Ми гордимося нашими учасниками. Вони показують молодим людям, що спорт, сила, здоров’я, розум стоять на першому місці, – звернувся Михайло Апостол.

Замість гучного святкування випускного у ресторані учні Бережанської гімназії імені Богдана Лепкого обрали вальс у горах.

Випускники разом із класним керівником відправилися у Карпати. Вони піднялися на Говерлу й там станцювали вальс.

Однокласники любили подорожувати разом, тому таке завершення школи вважали найкращим варіантом святкування, розповіла «Сороці» одна із випускниць Дарина Цапок.

– У нас, в Бережанах, вже відходить традиція святкування випускного вечора у ресторанах. Цього року подорож замість застілля обрали випускники трьох шкіл з чотирьох. Спершу ми хотіли їхати до Туреччини, однак через карантинні обмеження передумали – вирішили святкувати на Говерлі, – зазначила Дарина Цапок.   

Випускники взяли участь у традиційній ході, яка відбулася в Бережанах 27 червня, а вже наступного дня поїхали у Карпати.

– Спершу були такі, що хотіли традиційний випускний, але з часом ми якось переконали один одного і дійшли до спільного рішення. У результаті поїхав весь клас, окрім одного хлопця, бо він, на жаль, не зміг, – поділилася Дарина.  

Танцювати вальс учні вчилися весь рік.

– У вересні ми були на карантині, а вже у жовтні, коли повернулися до навчання, взялися вчити вальс. Нам пощастило, бо вчителька фізичної культури – хореограф. Саме вона й допомогла опанувати танець. Коли підіймалися на Говерлу, хтось казав, що не зможе танцювати, бо втомився, однак ми трішки відпочили і таки зробили це, – підкреслила Дарина Цапок.   

Про те, що обрали подорож, а не ресторан, ніхто з випускників не пошкодував, наголосила дівчина.

– Моя сестра сім років тому закінчувала школу, тому я добре знала, у скільки обійдеться випускний. Щодо нашої подорожі, то це було дуже круто. Така дружня атмосфера. Ми спільно готували сніданки, обіди, вечері, це ще більше нас зблизило. Я б повторила! – зазначила випускниця.

Тернополянка Світлана Фаленда вже понад рік живе у столиці Ірландії – Дубліні.

Дівчина стажується у благодійній організації Dublin Simon Community – допомагає безхатькам й людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Про нелегкий шлях адаптації до життя в новій країні, звички ірландців, природу та традиційну їжу «Смарагдового острова» Світлана Фаленда розповіла «Сороці».

Ніколи не мріяла жити в Ірландії

Світлана опинилися в Дубліні, бо отримала можливість стажуватися в організації Simon Community.

– У мене ніколи не було мрії переїхати в Ірландію, навіть думок таких не виникало. Все почалося з того, що я шукала стажування за кордоном. Мій приятель порекомендував подати заявку в дублінську благодійну організацію. Я погодилася, пройшла відбір і ось – я тут, – розповідає Світлана Фаленда. – Чому саме соціальна сфера? Мені було цікаво подивитися, як європейська розвинена країна працює з проблемою безпритульних людей, малозабезпечених, тих, які перебувають в складних життєвих обставинах. В Україні у цьому питанні зараз певною мірою криза – багато людей просто опинилися на вулиці без засобів для існування. Я хотіла побачити на практиці, як розвинена країна Європи вирішує таку проблему.

Було важко, бо переїзд збігся із початком пандемії

Тернополянка прилетіла в Дублін у березні 2020 року, однак одразу пізнати життя в новій країні не вдалося через жорсткі карантинні обмеження.

– Адаптуватися було непросто. Мій переїзд в Ірландію збігся із початком пандемії коронавірусу. Я приїхала в Дублін у березні 2020 року, а буквально наступного дня закрили всі аеропорти. А ще через тиждень ледь не вся Європа призупинила авіасполучення. Я застрягла у чужій країні в розпал епідемії, у час тотального локдауну, – каже Світлана.

Дівчина розповідає, що адаптуватися до нового життя було складно не лише через пандемію.

– 2020 рік був дуже складним для мене не тільки через переїзд, а через те, що наклалися різні аспекти. Це – зміна сфери роботи, адже я почала працювати з безхатьками, а це важко морально, особливо в час коронавірусної пандемії, – додає Світлана Фаленда.

Перший час після приїзду Світлана могла пересуватися лише на відстань 2 кілометри від свого будинку.

– Ірландія є однією із найсуворіших країн у питаннях карантину, локдауну, обмежень в пересуванні та в доступі до публічних заходів. Якщо глянути статистику, скільки часу тривав локдаун в Європі, то Ірландія – в ТОПі. Тривалий час можна було пересуватися лише на відстань 2 кілометри від свого будинку. А я жила за 11 кілометрів від центру міста, тобто зовсім не було можливості досліджувати місто, гуляти, постійно доводилося сидіти вдома. Згодом ці обмеження зняли – можна було відходити від дому на відстань 5 кілометрів, ще через деякий час – на 8 кілометрів, потім – на 20. І це було для мене неймовірним щастям, – пригадує Світлана.

Зараз обмеження у пересуванні в Ірландії вже скасували. На початку червня почали відкриватися тераси ПАБів, які так люблять відвідувати ірландці, щоб випити пива, сидру чи гіннесу. 

– ПАБи – це основний вид розваг та відпочинку для ірландців, частина ірландської культури. Місцеві часто відвідують ці заклади як з сім'єю, так і з друзями, – зазначає Світлана. 

Мова: ірландська та англійська

В Ірландії є дві державні мови – англійська та ірландська.

– У плані рекламних вивісок і документів тут все прекрасно, бо вони дубльовані двома мовами – англійською та ірландською. Якщо ви звертаєтеся на пошту до офіційних організацій, то відповідь прийде двома мовами, – пояснює Світлана Фаленда.

Щодо  розмовної мови, то все набагато складніше.

– Ірландську мову Британія тривалий час намагалася знищити, тому зараз дуже малий відсоток населення нею володіє. Ірландська досить складна для вивчення та спілкування. Люди мають можливість записатися на курси ірландської, але насправді це не є необхідністю. Якщо ви знаєте англійську – проблем не буде. Єдине, якщо у вас є бажання більше пізнати культуру Ірландії, – зазначає тернополянка. 

Ірландці – добродушні, люблять жартувати та багато відпочивають

Жителі Ірландії не ставлять на перше місце роботу. Пріоритет для них – цікавий відпочинок, зустрічі з друзями, розповідає Світлана.

– Ритм життя місцевих є досить розміреним, повільним. Тут люди не є кар’єрно-орієнтованими, більше часу вони приділяють рідним, друзям, люблять посидіти в ПАБі, – каже Світлана Фаленда.

За характером ірландці – привітні, ввічливі, толерантні, вони ніколи не дискримінують людей. Дві основні риси місцевих – добродушність та жартівливість. Натомість британці – більш різкі у спілкуванні, можуть навіть ігнорувати іноземців, пояснює дівчина.

Для заможних – спорт, для бідних – алкоголь

У заможних районах Ірландії люди полюбляють спорт, чого не скажеш про нужденних ірландців.

– Особливо популярним спорт є серед молоді. Функціонують багато спортивних клубів – гольф, теніс, футбол. Існує навіть особливий місцевий вид спорту – гельський футбол. У багатих районах Ірландії популярно ходити в спортзал, бігати вранці, вигулювати собак. У бідніших куточках країни все навпаки – тут молодь може вживати алкоголь та наркотики, – підкреслює тернополянка. 

Одна пора року

В Ірландії помірний клімат. Там не вирізняються чотири пори року, як це є в Україні.

– В Ірландії досить прохолодно, але немає різких змін температур. Влітку може бути 15-17 градусів тепла. Наприклад, зараз у нас +22, але це вже дуже спекотно для Дубліна. Така погода може протриматися недовго. Взимку в Ірландії температура становить 5-9 градусів тепла, стовпчик термометра вкрай рідко опускається нижче нуля. В Ірландії випадає багато дощів, небо часто похмуре, що інколи робить настрій дещо пригніченим. Завдяки тому, що зима не є суворою, можна багато часу проводити надворі. Це позитивно впливає на продуктивність, – розповідає Світлана Фаленда. 

Громадський транспорт: двоповерхові автобуси, трамваї, електрички

На «Смарагдовому острові» поїздка в громадському транспорт є одним із найдорожчих у світі.

– Основний громадський транспорт в Дубліні – двоповерхові жовто-блакитні автобуси. Виглядають вони дуже по-українськи, нам би такі закупити. Є трамваї, їх називають «луосами». А ще в Ірландії курсують електрички («Дарт»). Вони сполучають Дублін та довколишні села й містечка. Щодо цін, то квиток на автобус коштує 2,50 євро, якщо ви користуєтеся карткою. Якщо ж ні, то – 3,50 євро. Ціна залежить й від відстані. Наприклад, поїздка до 4-х зупинок вартуватиме 1,55 євро, але це дуже мала відстань, тому люди зазвичай проходять її пішки, – розповідає Світлана. 

Оплачувати проїзд в транспорті можна карткою або монетами, купюрами – в жодному разі, наголошує тернополянка. Найзручніше в Ірландії придбати за 5 євро спеціальну карту (Leap Card) й поповняти її на необхідну суму. Загалом у тиждень ірландці витрачають приблизно 30 євро, щоб дістатися на роботу й повернутися додому.

Оренда житла «влетить у копійку»

В Ірландії дешевше жити за містом, однак їхати на роботу звідти потрібно щонайменше півтори години, каже Світлана.

– Мінімальна зарплата становить від 10 євро в годину. Щодо оренди квартири, то маленька студія обійдеться від 1500 євро в місяць + комунальні послуги. Кімната неподалік центру столиці – 850 євро + комунальні послуги. За містом можна орендувати кімнату за 500 євро + рахунки, але добиратися в центр потрібно буде двома автобусами, – пояснює Світлана Фаленда. 

Про Україну майже нічого не знають

До українців ірландці ставляться так, як і до інших білих європейців, розповідає тернополянка.

– За зовнішністю в Ірландії важко розрізнити, хто місцевий. Я розмовляю з акцентом, тому люди часто запитують, звідки я. Багато хто думає, що я з Німеччини або з Іспанії. Коли кажу, що з України, то відповідають, що про цю державу нічого не знають. Можливо, це пов’язано з тим, що наша діаспора тут невелика й утворилася не так давно. Ірландці, чомусь, впевнені, що Україна є членом Євросоюзу, а коли я це заперечую, вони дивуються, – зазначає дівчина.

Ірландці – в шортах, туристи – в пальтах

Оскільки в Ірландії температура весь рік приблизно однакова, то й гардероб – універсальний.  

– Навіть коли досить прохолодно, молодь носить легкий одяг.  Дівчата – короткі спідниці, шорти, тонкі сукні. Хлопці – футболки, штани. Натомість туристи в цей час одягнені в плащі, шапки, шарфи, бо їм холодно, – розповідає Світлана. – Одяг дорослих – стриманий та елегантний. Чоловіки ходять у класичних костюмах, сорочках, штанах, черевиках. Жінки – в довгих сукнях, пальтах. Надихнувшись елегантними ірландськими жінками, я й собі придбала довге зелене плаття. Ірландці часто носять й спортивний одяг – все з брендових магазинів Adidas, The North Face, Nike.

Підлітки – як з музичного кліпу

Ірландські підлітки стежать за модою. Навіть у будні вони виглядають яскраво та дещо зухвало.

– Дівчата 12-18-ти років одягають відверті речі – короткі спідниці, шорти, наносять на обличчя багато макіяжу та накладні вії. Вони носять короткі топи, щоб було видно талію, та кофти з великим декольте, – зазначає Світлана. – Дівчата-підлітки в Ірландії часто зловживають автозасмагою. Так вони намагаються приховати блідий колір шкіри, однак тіло має оранжевий і неприродний відтінок.

Місцеві студенти в одязі поєднують непоєднуване. Їхній гардероб складається з дуже яскравих речей різних кольорів, розмір – оверсайз.

– У нас, на заході України, люди дуже дбайливо ставляться до одягу. Тернополяни завжди охайно одягнені. А тут все навпаки: гардероб – це щось неважливе. Ірландці можуть ходити у старих, зім’ятих речах, які давно втратили колір та форму, – зауважує Світлана. 

Небезпечні юнаки

Іноді юнаки, які живуть в соціальних районах Ірландії, є проблемними та навіть небезпечними для оточення. У них – свій специфічний стиль одягу.

– Такі хлопці не мають гарного прикладу для наслідування у сім’ях. Вони збираються в «банди», поводяться неадекватно – можуть закидати перехожих камінням, феєрверками, яйцями. Бувало, що на Хелловін навіть спалювали чужі автомобілі. Іноді іноземцям з країн Африки та Азії небезпечно гуляти вулицями через таких проблемних підлітків. Хлопці можуть «пожартувати» з їх кольору шкіри, однак такі вчинки геть не викликають сміху. Досить часто підлітки з цієї категорії ходять в однакових спортивних костюмах сірого кольору, – розповідає Світлана.

Густі ліси та гори

За вічнозелений ландшафт та пагорби Ірландію називають «Смарагдовим островом».

– В Ірландії справді все навколо зелене. Українці з півдня чи сходу вражені місцевою природою, однак у мене не було ефекту «вау», бо в нас, на Тернопільщині, схожа природа. Є в Ірландії й гори, вони нагадують наші Карпати. Тут вільно гуляють овечки, – каже Світлана. 

Місцева кухня: смажена картопля з оцтом та багато м’яса

Ірландська кухня проста. Основними продуктами тут є картопля, а ще країна славиться різноманітністю сортів пива.

– Фірмова страва ірландців – irish breakfest (ірландський сніданок). Він складається яєшні; підсмаженого бекону; кількох сосисок з гарніром із квасолі в томатному соусі, помідорів та інших овочів; кільця білого і чорного пудингу; хашбраун — картопляного хліба. Дуже подібна страва – English breakfast (англійський сніданок). В Ірландії тривалий час йдуть суперечки, якій самі країні належить цей сніданок – Ірландії чи Англії, – розповідає Світлана Фаленда.

Холодний клімат сформував певні харчові звички. Так, ірландці більше люблять смакувати калорійну їжу, пояснює тернополянка.

– Коли в Ірландії їдять смажену картоплю, то поливають її оцтом. Це смачно. Тут є багато закладів харчування з назвою «Fish&chips». Вони спеціалізуються на приготуванні традиційного місцевого фаст-фуду – смаженої риби та картоплі. Із солодощів популярний яблучний крамбл – запечені яблука, политі вершковим маслом, присипані борошном та цукром, – каже Світлана Фаленда.