Цього тижня на базі Тернопільської комунальної клінічної психоневрологічної лікарні після тривалої реконструкції запрацювало три відділення: центр нейрореабілітації, дитяче відділення та 6-те психіатричне відділення. Тут не лише виконали ремонтні роботи, а й закупили дороговартісне обладнання, обладнали кімнати меблями та технікою. Вся реконструкція здійснювалась за кошти не лише обласного бюджету, а й меценатів та благодійних фондів.

Одним із осучаснених відділень у медичному закладі є дитяче психіатрійне відділення. Як розповідають працівники лікарні, воно унікальне, адже тут не лише наявні ліжкомісця, як у більшості подібних відділень, а й працює школа та ігрова кімната. Батьки ж пацієнтів можуть перебувати з ними. Загалом у відділенні лікується 500 різноманітних патологій. Його пацієнтами є діти від 3-х – до 18-ти років.

Як пригадує завідувач дитячого психіатричного відділення Віктор Ястребов, будучи на своїй посаді 22 роки, це перша така масштабна реконструкція:

- За час, що я очолюю відділення, такий масштабний ремонт проводився вперше. Звісно, ми раніше робили певні косметичні ремонти своїми силами, але тепер за кошти бюджету, за кошти меценатів у нас є європейське відділення. Фактично відділення отримало «нове обличчя» і кардинально змінилось. Чесно кажучи, раніше відділення не було в критичному стані, однак, тут не було палат покращеного перебування, не було вкладено плитку, не було ігрової кімнати, техніки чи нових меблів. У кожній з 10-ти палат у нас зараз є холодильник, телевізор. Загалом тут є 10% від ліжкового фонду. Лікуються діти від 3-х до 18-ти років з гострою психіатричною патологією, із загостренням хронічної психіатричної патології, з органічним ураженням головного мозку, наслідками епілептичних захворюванням, з порушенням поведінки, емоцій, з неврозами тощо. Також діти, які потребують соціального захисту і знаходяться на обліку в відповідних службах. Переконаний, що після реконструкції подібне відділення із такими умовами єдине в області й одне з небагатьох у країні.

Реконструкції зазнало й 6-те психіатричне відділення для жінок. Тут, так як і у дитячому відділення, також працює 10 палат. Щорічно медичні послуги тут отримує більше п’ятиста пацієнток.

Медсестри поділились, що тут є важкі хворі, а тому – робота не з легких та вимагає стресостійкості. Одним із ризикованих кроків, на які пішли у закладі, стало те, що з вікон позабирали решітки. Працівниці кажуть, що тепер для пацієнток «це вже не тюрма», а завдяки такому нововведенню кількість суїцидальних спроб зменшилась, адже виріс рівень довіри.

Вже під час реконструкції у відділенні вирішили запустити спеціальні наглядові палати. Лікарі кажуть, що такий досвід вони перейняли в американських та німецьких колег. Умовно наглядова палата поділена на три блоки: кімната з ліжкомісцями, зал із медсестрою та ще одна кімната з ліжкомісцями. Зал із медсестрою неспроста розташований посередині, адже вікна з двох палат виходять у нього. В такий спосіб медсестра має можливість бачити пацієнтів, їхні дії, а вони в той час із своїх палат не бачать нагляду лікарів, що не створює їм дискомфорту. Крім того, відділення оснастили камерами відеонагляду та датчиками руху.

- У цій наглядовій палаті лежать, якщо так можна сказати, найбільш буйні пацієнти. Для них тут зроблено все найкращим чином, починаючи від освітлення, туалетних кімнат, закінчуючи ліжкомісцями. Також тепер у нас знаходиться на пості тривожна кнопка. Коли пацієнти буйні і санітари не можуть з ними справитись, ми викликаємо службу, - розповідає медична сестра у наглядовій палаті Галина Годлевська.

Третє відділення, у якому тривала реконструкція – це центр нейрореабілітації. Його відкрили завдяки місцевим меценатам (Петру Гадзу; Ігорю Гуді; Олегу Крижовачуку та Степану Трояну). На придбання спеціального обладнання для оснащення нейрореабілітаційного блоку вони виділили 705 тисяч гривень. У центрі проходять лікування пацієнти після інсультів.

- Для нашого відділення придбали дорогий апарат, який називається Мотомед. Він призначений для реабілітації пацієнтів після інсульту, незважаючи чи людина знаходиться у активному, асистивному, чи в пасивному стані. З допомогою такого тренажера люди знову можуть рухатись після важкої хвороби. Якщо пацієнт у активному стані, то він має можливість посилити рухи м’язів, якщо в асистивному (наприклад одна рука в пацієнта здорова, а інша - паралізована) – апарат заставляє працювати уражену руку. Якщо пацієнт в пасивному стані (дві кінцівки паротичні і людина не може ними працювати), то комп’ютер у апараті аналізує це і визначає, яке саме потрібно дати пацієнтові навантаження. Цей апарат – цілий комплекс. Це перлина для нашого закладу. Хочу також зауважити, що в нашій області немає подібних приладів, - розповідає Надія Фарійон, заступник головного лікаря з медсестринства.

 Ольга Слобусь