Саме такими словами згадує Надія Ярема (Островська) про свого тата, який в 1916 році проливав свою кров та боронив українські землі на горі Лисоня від російської арміїі.

Часто подіїі на Лисоні іменують "кривавим танком", адже тоді полягло в боях і потрапило до полону більше половини особового складу легіону відважних Українських Січових Стрільців, одним з яких був і Максим Островський. Тоді молодий січовик служив у складі 6-ї сотні, під проводом Андрія Мельника.

"Мій батько воював тут з російською армією. На цій горі пролилась його кров - він отримав поранення і потрапив у полон до Сибіру. Тільки після воєнних дій він повернувся назад, йому вдалось втекти", - розповідає пані Надія.

Вже на Тернопільщині Максим Островський закінчив навчання в учительській семінарії, після чого разом із дружиною отримали роботу в школі ім. Й. Пілсудського в Прибалтиці, Вільнюського воєводства.

"Мого тата двічі ув'язнювали за те, що він був патріотом своєї держави, за те, що любив Україну. Перший раз його арештувала в 1939 році польська поліція. Після того ув'язнення батько повернувся назад на Тернопільщину, де вчителював і був директором в школі у с.Синяві. Та вже через чотири роки прийшли енкаведисти і забрали мого тата за те, що він був січовиком. Ми його з того часу і не бачили, не знали, що з ним сталось", - каже пані Надія.

Жінка розповідає, вже в часи Незалежності родині вдалось дізнатись, що Максим Островський загинув в ув'язненні. Більшовики нарекли його зрадником родіни.

"Ми так і не знаємо де батько похоронений , тому саме гора Лисоня - це його священне місце. Кожного року ми зі всією родиною приїздимо сюди, щоб вшанувати його пам'ять, вшанувати всіх тих українців, Січових Стрільців, які полягли в боях проти російської армії", - наголошує Надія Ярема.

Нагадаємо, 2-4 вересня відбулося святкування 100-ї річниці боїв на горі Лисоня.

ФОТО: прес-служба ТОДА