Володимир із Тернополя — водій в артилерійському дивізіоні 50 окрема артилерійська бригада . У цивільному житті він теж працював водієм, тож коли прийшов до підрозділу, швидко зрозумів: його місце — за кермом.
Коли вперше сів у кабіну КРАЗа, на спідометрі було лише 600 кілометрів. Фактично нова машина. Ще без історії. Без подряпин. Без фронтових доріг. І саме йому судилося написати її перші бойові кілометри.
А за спиною — новітня українська гармата «Богдана». Десять тонн сталі й вогневої сили. Десять тонн відповідальності.
— Важко їхати?
— КРАЗ легко її тягне, каже Володя. Я б сказав, що він не відчуває. Особливо по грунтовій дорозі. Машина потужна, кермо легке, гідравліка працює чітко. А також додає, що різниця між «Газоном», яким колись їздив у цивільному житті, і цим авто — величезна: інший клас техніки, інші навантаження, динаміка.
За плечима у Володимира — роки праці, життєвий досвід, родина. Але він тут, бо розуміє: перемога сама не приїде — її потрібно привезти.
— Потрібні в підрозділі водії?
— Треба. Треба, щоб йшли. Бо техніка без людини не поїде, як і перемога сама не здобудеться.
А поки на спідометрі додаються нові цифри, Володимир спокійно тримає кермо.
600 кілометрів були початком. Далі — шлях служби, де кожен наступний кілометр — це ще один крок України до перемоги.
Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП
