Свій 90-річний ювілей відзначила жителька Стегниковець Наталія Петрівна Дячун — жінка з покоління, яке вміє мовчки нести біль і водночас світити добротою.
Як повідомили у Байковецькій громаді, вона народилася тут, у рідних Стегниківцях, і прожила тут усе своє життя. Її доля — це доля простої української жінки: важка праця в колгоспі, турбота про родину, щоденна відповідальність і любов, без гучних слів, але з глибоким змістом.
Та за плечима цієї жінки — не лише роки. За плечима — втрати, які не минають.
Понад 20 років тому відійшов у вічність її чоловік — опора і супутник життя. З ним вона виховала двох доньок. Одна з них пішла з життя раніше, ніж мала б… і цей біль Наталія Петрівна несла мовчки, по-материнськи, до самого серця.
Вона — багата бабуся: чотири внуки і сім правнуків. Але війна забрала у неї ще одну частинку душі — на війні загинув її внук Назар.
Для бабусі це не просто ім’я. Це дитина, яку вона колисала, за яку молилася, яку чекала. І тепер чекає по-іншому — у молитві й пам’яті.
Наталія Петрівна багато молиться. Молиться за Україну. За наших захисників. За Перемогу. І за те, щоб жодна бабуся більше не ховала онуків…