Свій поважний і світлий ювілей — 90 років — відзначила жителька села Курники Чорномаз Мирослава Іванівна.
Пані Мирослава — неймовірна жінка. Мила, щира, надзвичайно добра. Вона дуже любить читати — книжка для неї як тихий друг. Нещодавно їй подарували книгу «Очима і серцем Ісуса», і вона читає її без упину — вже подолала половину, бо для душі немає віку.
Як повідомили у Байковецькій громаді, народилася Мирослава Іванівна і все своє життя прожила у рідних Курниках. Її доля не була легкою. Багато років вона сумлінно працювала у їдальні в Тернополі, а згодом — тяжко й виснажливо в місцевому колгоспі, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я.
П’ятнадцять років тому відійшов у вічність її чоловік. І з того часу жінці довелося самій давати раду життю — тихо, гідно, без нарікань.
Попри поважний вік, бабуся дивує своєю світлою пам’яттю та внутрішньою енергією — вона добре пам’ятає усі події. У її очах — спокій і мудрість, вистраждана роками.
Разом із чоловіком, якого вже не має поруч, вони виховали трьох дітей — доньок Наталію та Марію і сина Володимира. Доля щедро нагородила її продовженням роду: бабуся має чотирьох внуків та семеро правнуків — своє найбільше багатство.
Вона щиро любить свій дім і рідну землю.
А нині в пані Мирослави є одна, єдина мрія — щоб із війни повернувся її любий внук Віктор. Вона щодня молиться за нього, вірить і чекає. Тихо. По-бабусиному. Всім серцем.