Вісімдесят років тому в Заліщиках більшовики підірвали залізничний міст і зіштовхнули у ріку Дністер вагони із сотнями патріотів заходу України.

Річницю трагедії вшанували голови облдержадміністрації Тернопільської та Чернівецької областей, представники церкви та жителі краю. Масове вбивство над Дністром – одне із найжорстокіших у низці злочинів Радянської влади на західноукраїнських землях.

- Ще від кінця травня 1941 року більшовицькі каральні органи вивозили вглиб Росії заарештованих українських патріотів, на яких сфальсифікували завершені справи. Тих, хто не зізнавався у антирадянській діяльності, із кого не встигли тортурами вибити свідчення було наказано знищити на місці чи в дорозі. Тоді охорону мостів і переправ у районі Заліщиків виконував мотоциклетний полк 16-го механічного корпусу. Надвечір 5-го липня 1941-го мости були готові до підриву, а саперні групи очікували команди, - розповідає історик-краєзнавець Михайло Сопилюк.

Більш жорсткого методу знищення інтелігенції «енкаведисти» не придумали: запакували людей в товарні вагони, доправили їх на залізничний міст і підірвали його. Історик зазначає, що через пару годин прийшла велика вода і декілька вагонів посунуло аж до шосейного моста. Ті, хто намагався вибратись на берег НКВД і прикордонники розстрілювали із кулеметів.

Тоді, в далекому 41-му, загиблих діставали з води човнярі. Є версія, що трупи закопували тут же – на березі Дністра. Окремих таємно поховали на місцевому цвинтарі. Та більшість загиблих не вдалось дістати із води. Що не роковини, то стає важче знайти очевидців трагедії. Сьогодні це вже обов’язок мешканців Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської областей нагадувати країні ціну нинішньої волі.

Поминальною панахидою віддали шану українцям, які прийняли страшну смерть, бо просто любили Україну, хотіли носити вишиванки і говорити українською мовою.