З настанням весни у Тернополі не тільки  рясно прокидається зі сну зелень, але й розкриваються пуп’янки цвіту на деревах, вигулькують на клумбах з перезимованих у холодній землі цибульок пишні голівки тюльпанів, крокусів, нарцисів, амарилісу… Тому, омиті першими краплями дощу, білі, жовті, сині, червоні, рожеві голівки викликають у людей на вулицях рідного міста непідробну усмішку, яка спрямована не на смуток, сум’яття, занепад, а на радість від появи нового життя.

Не встиг сповзти із околиць сніг, як на газонах, в контейнерах, на грядках і навіть по зарослих галуззям і торішніми причепами-бурянами околицях Тернополя починають квітувати паростки нової пори року. Вони повертають життя до непримітних вулиць та відганяють подалі сіру непривітність з одноколірних горизонтів. Ніжні та чутливі до найменшого дотику пелюстки квітів щохвилини чекають, доки творець усього живого – небесне світило не поцілує своїми променями їхнє кольорове єство.

Варто пам’ятати, що весняна краса – недовговічна. Якщо стежечка з тюльпанів чи гіацинтів може милувати очі господарів чи пересічних тернополян барвистими вогниками-голівками не один тиждень, то цвіт на деревах може осипатися з першим подихом вітру. Тому, аби помилуватися на Тернопіль у призмі весняного цвіту, частіше виходьте на прогулянку по рідному місту. Аби мати з ким розділити власне захоплення від ніжного видива, не забудьте прихопити з собою найрідніших вам людей – батьків, коханих чи друзів.