«Путівник – сучасне чи минуле?» – роздуми тернополянина
Не зважаючи на всі сучасні електронні «прибамбаси», звичайний паперовий путівник залишається незамінною річчю для туристичної мандрівки. Близько 80-90 % мандрівок на теренах нашої рідної неньки, потребують роботи із звичайною паперовою картою і звичайнісінькою книжечкою, яку називають путівником. А чи є вони, ті путівники? Декілька все-таки є. Деякі з них розповідають про туристично нерозкручені місцевості України. Ця незначна кількість путівників часто вирізняється низькою якістю і важкою доступністю у торгівельних мережах.
У рубриці «Путівники» на сьогодні налічується близько сотні видань. Навіть якщо розширити її тими книгами, які на додачу є ще й художніми альбомами чи історичними розвідками, із пропозиції українських видавництв не вдасться назбирати й дві сотні видань для мандрівників. А хотілось би значно більше. В уяві постає спеціалізована книгарня, де на полицях є брошури й листівки, каталоги цікавих місць і дотепно описані маршрути, проспекти про кожнісіньке містечко, селище чи хутір, у яких є на що подивитися. Бо не описане в книжках й не сфотографоване невідоме багатство України в сотні разів цікавіше за те, про яке оповідають усі путівники.
Фото: з відкритих джерел
Вадим Поладов
Студент ТНПУ ім. В. Гнатюка