В останню дорогу у Тернополі провели полеглого воїна, 42-річного Віталія Лебедя.
Попрощатися з військовослужбовцем прийшли родичі, друзі, знайомі та побратими.
До війни Віталій Лебідь працював зубним лікарем у фельдшерсько-акушерському пункті села Великі Вікнини. Згодом працював у Тернополі, а потім – за кордоном.
Про це розповів дядько Віталія Василь Дубовий.
– Востаннє я спілкувався з ним в обід 22-го лютого. Тоді я приїхав у село до батьків. Завжди, коли був там, ми з ним старалися зідзвонюватися, щоб поговорити, – згадує Василь Дубовий. – Це була людина, яка хотіла всього добитися і не могла сидіти склавши руки. Тому я не здивувався, коли він пішов добровольцем на фронт. Я спілкувався з його побратимами і всі вони казали, що він на своєму місці. А сам Віталік сказав якось: “Я відчуваю, що я там, де потрібен”. Він старався зробити все для своєї сім’ї. А Україна – це теж наша велика сім'я.
Віталій Лебідь пішов захищати країну у червні минулого року.
Побратими згадують його як щиру та сумлінну людину, на яку завжди можна було покластися.
– Ми були знайомі приблизно пів року, виявилося, що були земляками. Він був нашим водієм, вивозив на позиції і забирав звідти. Ми завжди бачили його першим, коли поверталися, – згадує побратим захисника, боєць 108 окремого батальйону “Вовки Да Вінчі” Віталій. – Я щасливий, що пересікся з ним, що разом захищали батьківщину. Щиро співчуваю втраті близьких. Нас покидають найкращі.
Захисника поховали на Микулинецькому кладовищі у Тернополі.
У воїна залишилися двоє дітей та дружина Наталія.
Вічна пам’ять!
Вічна слава Герою України!
