Версія для друку

Без манежу та фінансування Школа верхової їзди у тернопільському парку протрималася лише рік

Опубліковано в Проблемне 04.12.2017
Відсутність манежу, жадібні аграрії чи байдужість спонсорів – хто насправді винен у закритті Школи верхової їзди в парку «Топільче»?
 
11 травня 2014 року в гідропарку «Топільче» було відкрито Школу верхової їзди, де охочі тернополяни могли займатися цим аматорським видом спорту як колективно, так й індивідуально. Окремі соціальні групи дітей, зокрема хворі на ДЦП, мали право безкоштовно відвідувати кінні заняття у Школі. Тільки після відкриття, заклад одразу ж зіткнувся із рядом проблем, які керівництву Тернопільської філії ДП «Конярство України» не вдалося вирішити самотужки.

–   Школу верхової їзди в парку «Топільче» було закрито через те, що не було побудовано манеж. Він був для нас необхідним, тому що із травня коней почали «турбувати» кусючі комахи, і тварини не могли працювати на вулиці до серпня. У вересні починається період дощів, який також створює дискомфорт їзди на вулиці. Після відкриття школи до нас приходило багато людей, проте часто підводили саме погодні умови. Людина налаштувалася на їзду верхи, а тут випав дощ, і заняття вже неможливо провести. На жаль, Школа проіснувала лише рік, потім її довелося закрити. Якщо би був манеж, то заняття б обов’язково відбувалися, незалежно від того чи надворі дощ, сніг чи град, –  поділився директор Тернопільської філії ДП «Конярство України» Юрій Волинець.

Юрій Васильович наголосив, що проблема школи полягала не стільки в побудові кінного манежу, як у пошуку коштів на це:

– Утримання коня, скажу вам, дуже дороге задоволення. Я найперше завдячую міському голові Тернополя, тому що ми думали, що протриматися Школі буде набагато важче. Він чим міг, тим допомагав, проте більше ніхто зараз не поспішає цього робити. Якби ми ще мали знижку на отримання коня, не кажучи вже про зарплати, сідла тощо, було б легше.  Протягом року діяльності, Школа "встоювала" за рахунок спонсорів, проте зараз ніхто не хоче вкладати гроші на її потреби. Сам заклад знаходився, за час свого існування, в підпорядкуванні не міської адміністрації, а Міністерства аграрної політики ДП «Конярство України». Їздити на коні – дуже недешево, тож на одних грошах, виручених від занять, ми не проживемо. До кого не звернуся по допомогу – ніхто не хоче відгукнутися, – розповів директор.  

Юрій Волинець також відзначив, що  навіть питання з постачанням сіна на прокормлення коней стало для тернопільських аграріїв непосильною задачею. Аграрною областю Тернополя керує п’ятеро людей, які не хочуть виділити поживи для коней. Коли директор звертається до них із проханням передати з району певну кількість сіна, ці люди кажуть, що ніяк не можуть виділити для Школи безкоштовного корму.

Наголосивши на важливості розвитку кінного спорту на Тернопільщині, Юрій Волинець додав, що діяльність кінної Школи біля зоокуточка в гідропарку «Топільче» припинилась тимчасово. Школа верхової їзди відновить роботу, адже в Тернополі є багато дітей та дорослих, які би хотіли кататися на конях.

– Ми не можемо вам точно сказати, коли відновлюватимемо школу. Зокрема, давніше до нас приїжджала комісія з ТОДА під головуванням першого заступника голови облдержадміністрації Крисаком Іваном Богдановичем. Також у нас була виїзна колегія, на якій ми піднімали питання відновлення роботи Школи верхової їзди. Звичайно, тернополяни люблять футбол, волейбол, проте кінний спорт повинен бути у місті на рівні з іншими видами спорту. Всі західні області не мали кінних шкіл, проте знайшли ресурси та побудували їх. В нас у Тернополі створені всі умови для розвитку кінного спорту, проте ніхто не хоче вкласти навіть гривні на її утримання, – виразив обурення Юрій Васильович.

Фото: з відкритих джерел.