"Писанковий вернісаж" зібрав близько 100 діток на майстери-класи із виготовлення писанок і топерів. Захід вже не вперше організовує Тернопільський обласний краєзнавчий музей. Там кажуть, що люди останнім часом дуже цікавляться писанкарством, особливо, ті, які приїжджають з-закордону. Окрім того, писанкарство не менш цікаве діткам, які завжди із радістю беруть участь у майстер-класах, які проводять у музеї.
- Ми стараємося щороку перед Великоднем проводити такі заходи. Дехто вміє писати писанки, хтось вміє тільки трошки, хтось тільки починає. І, щоб навчати усіх бажаючих, ми і проводимо подібні майстер-класи. Особливе захоплення процес викликає у дітей. Минулого року у майстер-класі взяли участь дуже багато дітей,тому цього року ми вирішили його повторити, щоб дітки не забували таку нашу традицію і вчилися писати разом із нами, а вдома показували рідним, як це робити. Також у нас діяла окрема локація, де діти вчилися виготовляти топери. Це - милі декоративні прикраси для пасок і для великодніх кошиків, - розповідає Наталя Українець, заввіділом науково-просвітницької роботи Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
Усім здається, що процес створення писанки дуже складний. Насправді це не так, головне – знати послідовність дій і мати хороший настрій", каже Тетяна Семенець, керівник гуртків бісероплетіння і писанкарства Тернопільської міської станції юних техніків.
- Писанки писала ще моя бабуся. Вона навчила писанкарству своїх внучок, а я продовжую цю справу: навчила свої дітей, племінників, а тепер передаю знання школярам. Основне у цій справі - почати (сміється, - авт.). Ну і ще потрібно приступати до роботи із хорошим настроєм. Навіть є така традиція, що перед тим, як писати писанку, треба попросити пробачення, помолитися і з позитивом починати розмальовувати яєчко. Також кажуть, що якщо в процесі роботи писанка впаде і розіб'ється, то це не - погана прикмета, а вважається, що писанка забрала увесь негатив, а людина просто ще не була готова до писанки. Загалом, якщо дотримуючись техніки безпеки і правил, то все напишеться, - зазначає майстриня.
Тетяна Семенець також каже, що колись писанку робили у подарунок і з певним побажання, наприклад, робили писанку на здоров'я. Для цього на яйце наносили спеціальні символи, які мали оберігати людину від хвороб. Дітки робили такі писанки, щоб подарувати своєму дідусеві чи бабусі, які мають проблеми із здоров'ям. Дехто із учасників майстер-класу писав одразу по декілька писанок, щоб подарувати усім членам сім'ї.
- Я стараюся тримати інтригу до останнього моменту, щоб діткам було цікаво. Тому що, коли на писанці лишаються чорні сліди від воску, учні не бачать, що під низом буде гарний візерунок. А, коли ми починаємо біля вогню знімати віск, і діти бачать, що під воском, на шкаралупці лишаються гарні яскраві кольори, і вони не можуть зрозуміти, звідки це взялося, оцей момент найчарівніший для майстра, - ділиться Тетяна Семенець.
Після закінчення майстер-класу дітки охоче фотографувалися зі своїми писанками і ділилися емоціями із нашим виданням.
Владислав, четвертокласник:
- Якщо чесно, то було складно навчитися, але результат мені сподобався. Я сам вибрав малюнок і колір, у який пофарбувати писанку. Раніше я багато разів пробував вдома, і в мене нічого не виходило, а тепер навчився.
Настя, четвертокласниця:
- Навчатися було нескладно, і я би хотіла ще не раз тут побувати. А вдома також буду пробувати робити писанки.
Денис, четвертокласник:
- Спочатку було складно і незрозуміло, а потім, коли все стало вдаватися, то стало легко малювати писанку. Я свою писанку обов'язково збережу і буду святити на Великдень.
