Владика Мстислав (Ростислав Гук), який колись зажив скандальної слави у Тернополі, вже понад пів року стоїть на обороні душ українських воїнів та виконує функції водія-санітара.

Кілька років тому священнослужитель втрапив у скандал. Йдеться про танці та розваги у місцевому кафе «Сіті», які тоді активно обговорювали у суспільстві. З тих пір пройшло чимало часу. Зараз владика Мстислав про це згадує не охоче, але каже: «Пережити важкий період мені допоміг Бог!».

Про віру в окопах, майбутнє без московського патріархату та християнство у час війни священник розповів «Сороці».

Далі – від першої особи.

У перші дні російської навали я прийняв рішення йти в територіальну оборону. Згодом, коли формували батальйон ЗСУ, вирішив що поїду на фронт разом зі своїми побратимами. Зараз ми вже шостий місяць боронимо північні терени України від російської нечисті.

Віросповідання воїна не має значення

Духовні розмови з воїнами на фронті найчастіше стосуються хвилювання за життя рідних та близьких. Тут, в окопах, військові переживають за свою сім’ю, побратимів. Це, мабуть, найважче. На війні люди часто переосмислюють життєві цінності, відтак до духовного наставника з’являється чимало важливих запитань. Віросповідання воїна не має значення. Якщо він потребує моєї допомоги  у скрутну хвилину, я одразу йду на поміч. 

«Я не бачив атеїстів на фронті»

В окопах справді немає атеїстів. Це я кажу з власних спостережень. Віра приходить тоді, коли ти починаєш вірити. Кирило Єрусалимський колись казав, що віра є не тільки у тих, хто носить ім’я Христове. Все те, що звершується у світі, навіть людьми, які далекі від Церкви, звершується вірою. Якщо б мореплавець, який відправляється з одного порту в інший, не вірив, що повернеться, то чи відправлявся б він? Чи сіяч, який сіє зерно, не вірив би у врожай, то чи сіяв би він його? Так і кожна людина на своєму життєвому шляху приходить до віри. Хтось через війну, хтось в інших життєвих ситуаціях.

Християнство не забороняє оборонятися і захищати інших

 «Не вбивай» – каже одна із Божих заповідей. Однак в час війни маємо розуміти, що вона означає: не вбивай безневинного! Людина, яка захищає свою державу, стоїть не лише за себе, а й за мільйони цивільних, які є за її плечима. Тому це не є гріховно – рятувати своє життя і життя багатьох. Згадаймо історію перемоги Давида над Голіафом. Він не боявся вийти проти могутнього велетня і захистити ізраїльський народ, бо надіявся на Господа. Так і зараз. Коли ми відстоюємо свою державу, боронимо націю – ми поступаємо по волі Божій. Християнство не забороняє оборонятися і захищати інших від зла. Христос вимагає від кожного з нас, щоб ми дбали про себе і про тих, хто є біля нас.

Говорити з Богом не обов’язково завченими фразами

Зараз усі українці переповнені гнівом і ненавистю до ворога. І це нормально. Коли ми переможемо, ці відчуття ослабнуть. Зараз маємо ці емоції спрямовувати на допомогу армії, підтримку людей, які опинилися в біді. Дуже важливо багато молитися за перемогу. Це мають бути не тільки заплановані вранішні і вечірні молитви. Йдемо по вулиці, давайте промовимо молитву за воїнів, за зміцнення держави, щоб Бог допоміг пройти усі випробування. Щира молитва – це завжди спілкування з Господом. Не тільки в храмах ми можемо з Ним поговорити, але й перебуваючи у своєму домі чи на вулиці. Говорити з Богом не обов’язково завченими фразами, можна й короткими реченнями, які йдуть через серце і віру. 

Проблема московського патріархату вирішиться після перемоги

Московський патріархат повністю викоріниться після нашої перемоги! Думаю, віряни осягнуть справжню суть, яку він несе. Якоїсь фізичної сили, звісно, не можемо застосовувати. Церква закликає вирішувати цю проблему шляхом переосмислення. Після перемоги московський патріархат зникне з України. Хіба що окремі особи з імперськими настроями залишаться закоренілими з проросійською церквою.

У Бога немає мертвих, у Бога всі живі!

Для тих, хто втратив на війні свої рідних, скажу: у Бога немає мертвих, у Бога всі живі! У майбутньому ми зустрінемося зі своїми рідними та побратимами. Зараз маємо молитися за тих, хто відійшов у вічність, став мучеником заради Української держави. Кожна людина проходить етапи в житті, які подібні до пір року. Весна приходить і природа розквітає. Влітку зав’язуються плоди. Восени ми збираємо урожай. Взимку усе накривається білим, як ми накриваємо померлого. А потім – знову весна, знову все оживає. Господь завжди дає людині ті випробування, які вона може пройти на своєму земному шляху. На Бога уповати, з Ним жити, тоді все буде гаразд!

Після перемоги буде більше віри

Як перемога змінить нас? Буде більше віри і відповідальності. Релігія після війни буде будуватися не тільки на тому, щоб прийти до храму, а на тому, щоб робити більше добра та бути співчутливим до інших. З Богом ми покажемо силу, він знищить наших гнобителів і Україні переможе!