Уже «на носі» той день, який найбільше асоціюється з коханням та романтикою – 14 лютого.

Вітрини магазинів та кафе забиті вщент святковим декором, а жодна рекламна вивіска не обходиться без маленького сердечка. Здається, навіть повітря в Тернополі сповнюється атмосферою свята та запахом квітів, які скоро знову стануть «хітом продажів» разом м’якими іграшками та шоколадом.

Усі ми звикли сприймати кохання як «метеликів в животі» та відчуття польотів на «сьоме небо», але психіатри описують цей чарівний стан трохи інакше.

Про закоханість, її стадії та «симптоми» тернопільська лікарка-психіатриня Діана Попович розповіла «Сороці».

Кохання викликає звикання

– Ми всі коли-небудь закохувалися. «Симптоми» такі: безсоння, втрата апетиту, ейфорія і вчинки, які в звичайному стані не робимо. Ці відчуття мало чим відрізняються від дії наркотиків і також викликають сильне звикання. У закоханих така ж мозкова активність, як і у наркоманів, які потребують дози, – пояснює Діана Попович.

Лікарка каже, під час закоханості система оповіщення про небезпеку (мигдалина) і система суджень і міркувань (префронтальна кора) у людині приглушені.

– Активність мигдалини зазвичай підвищується в стресових ситуаціях, ми використовуємо її для оцінки ситуації при спілкуванні, наприклад, бреше інша людина чи ні. Знижена активність в цих ділянках скорочує кількість негативних оцінок і недовіри до іншої людини, що дозволяє досягти більшої близькості. Тому у цукерково-букетному періоді ми ходимо у «рожевих окулярах». В цей час нейротрансміттер дофамін буквально затоплює наш центр задоволення. Активуються нейронні мережі, пов'язані з станами одержимості, манії і нерозсудливості. Аналогічним чином амфетаміни, кокаїн і опіати (героїн, морфін) запускають ці ж структури, – пояснює Діана Попович. 

Закоханість – не емоція

– Закоханість – це не емоція, як ми могли б подумати. Вона підсилює або зменшує наші емоції, функціонує як мотиваційна система. Закоханість вмикається і вимикається нейротрансмітерами, які виділяються в мозку: дофаміном, окситоцином і норепінефрином – комбінація, що викликає приємні відчуття. Початкові стадії любові розглядаються швидше як спрага або голод, аніж як стабільна, постійна емоція. Нас переповнює задоволення, приплив дофаміну наповнює наші рецептори. Він грає ключову роль у тому, як ми переживаємо почуття винагороди. Підсумок: ми відчуваємо блаженство, – розповідає Діана Попович.

Психіатриня зазначає, коли вивільняється дофамін і запускається система винагороди мозку, наша свідомість отримує повідомлення: «Зверни увагу на те, що відбувається, жадай це». Це і є причиною того, чому люди навіть після нещасливого кохання закохуються знову.

Почуття близькості відрізняється від романтичної любові

– МРТ-дослідження пар, які були щасливі в шлюбі протягом десятиліть, показали, коли вони бачили фотографії один одного, активність спостерігалася в інших областях мозку в порівнянні з «молодими» парами. Активність була помічена в ділянці, яка відповідає за материнський інстинкт. Тут вже вступає у дію гормон окситоцин. Це може стати поясненням тривалої, постійної прихильності один до одного в серйозних відносинах. Взагалі почуття близькості дуже відрізняється від романтичної любові. Закоханість – це запаморочення, захват, ейфорія, енергія. Коли ти відчуваєш глибоку прихильність, ти більш спокійний і задоволений, – наголошує Діана Попович. – Бажаю усім, щоб прекрасне почуття любові приходило завжди на благо, зближувало нас і в радості, і в горі, і ніколи не «відключало» голову.