В тернопільській книгарні «Є» 29 листопада відбулася презентація соціального арт-проекту та ілюстрованої збірки оповідань і есеїв «Parasol», присвячених проблемам паліативної допомоги в Україні.

Що таке смерть? Як вона приходить і чим це супроводжується зазвичай? Як пережити усвідомлення невідворотності її приходу тому, до кого вона іде, і тим, хто близький до хворого? – про це і не тільки йдеться у чотирнадцяти текстах та ілюстраціях збірки.

Як зауважила модератор заходу та куратор соціального арт-проекту «Parasol» Анастасія Євдокимова, всі твори книжки написані під проект, проте, кожен текст має літературну цінність – може вдало виражати людські почуття, тим самим зачіпати читачів.

- У «Parasol» читачі можуть ознайомитися з історією учасниці літературної частини проекту Анастасії Леухіної – розповіддю про хвору бабусю. Це правдивий твір про те, як Настя разом зі своєю родиною в останні дні життя бабусі влаштувала для неї досить комфортні умови перебування, аби хвора у найважчі моменти почувала себе максимально добре.  Як показує європейських досвід, досить комфортні умови для невиліковно хворих людей спеціально створюють у хоспісах – місцях, де людина отримує кваліфіковану медичну допомогу та де пацієнту зручно перебувати. Наприклад, у кімнатці пацієнта таких закладів може бути розміщено його комод чи крісло-качалка, аби хворий міг почуватися, як удома, - поділилася Анастасія Євдокимова.

Куратор соціального арт-проекту також зазначили, що у збірці «Parasol» є і вигадані тексти. Наприклад, розповідь учасниці проекту Марини Єщенко про двох братів. Молодший із них хворіє, а старший шукає для нього наркотики, щоб якось полегшити страждання невиліковно хворого хлопця. За словами модератора, подібних до описаної Мариною Єщенко історій в Україні на сьогоднішній день є доволі багато.

На презентації до розмови долучився і молодий письменник Юрій Ярема, який зауважив, що оповідання, есеї та ілюстрації кожного автора «Parasol» є різними. Це дає змогу розповісти читачам про невиліковно хворих людей та паліативну допомогу на прикладі несхожих ситуацій.

- Коли я почав писати тексти для збірки, то найбільше боявся, аби мої розповіді не повторювалися із творами інших авторів. Не хотів, щоб кожен із учасників літературної частини проекту написав схожі оповідання чи есеї про медицину, лікарню, останні роки життя. Тому для того, щоб уникнути повтору, ніхто із авторів збірки та художників не говорили одне з одним про те, над чим працюють. Така інтрига тривала між нами довгий час та лише заохочувала нас до роботи над книгою. В результаті, потік думок учасників проекту, як у візуальній, так і  в літературній частині , був абсолютно різним, - поділився письменник. 

Юрій Ярема додав, що однин із текстів презентованої книжки може навіть перегукуватися із ЛГБТ-тематикою, хоча все залежить, звичайно, від того, як читач сприйматиме головних героїв твору.

- Якщо підсумувати, то всі діалоги та сповіді побудовані на тому, що ключовими героями текстів є помираючі люди. Зокрема, в одному з оповідань йдеться про хлопця, який відійшов в інший світ. У палаті, де колись лежав цей пацієнт, поселили нового хворого. Привид померлого, його образ досі присутні в палаті, де лежить живий хлопець. Головний сюжет твору будується на тому, що між померлим пацієнтом і теперішнім мешканцем палати відбуваються сповіді один до одного і спроба взаєморозуміння. Сказати, що це оповідання повністю на ЛГБТ- тематику, складно, тому що ключовий образ твору – лікарня, хвороба – фінальна стадія паліативу. Цих хлопців можна сприймати у контексті дружби, але дружби в найширшому понятті цього слова. Хтось може побачити в них друзів, хтось знайомих, хтось братів по нещастю, хтось двох хлопців, – підсумував Юрій Ярема.

Довідка: «Parasol» – соціальний арт-проект, присвячений проблемам паліативної допомоги (підходу, до дозволяє полегшити життя смертельно хворих пацієнтів та їхніх родин). Проект реалізовують у 7 містах України: Вінниці, Луцьку, Ужгороді, Івано-Франківську, Дніпрі, Харкові, Кропивницькому. Головним інструментом реалізації є мистецтво, спроможне привернути увагу пересічних до проблеми паліативної допомоги.

У проекті поєдналися і людська емпатія, і доброта, і допомога ближньому, і необхідність почути іншого, і вміння помітити його потреби, і психологічна підтримка близьких, і можливість відкрити над іншими «парасольку» підтримки, співчуття та розуміння.

Учасники літературної частини проекту: Олександр Бойченко, Анастасія Леухіна, Галина Крук, Павло Коробчук, Зоя Казанжи, Маріанна Кіяновська, Сергій Жадан, Юрій Ярема, Юрій Строкань, Марина Єщенко, Олександр Михельсон, Юлія Ілюха, Олег Короташ. Учасники візуальної частини: Олександр Ройтбурд, Матвій Вайсберг, Роман Мінін, Андрій Сидоренко, Борис Єгіазарян, Олекса Манн, Ігор Ільїнський, Ірина Ільїнська, Нікіта Тітов, Сергій Бурбело, Владислав Шерешевський, Тарас Бенях, Сергій Савченко, Роман Зілінко, Сергій Алієв-Ковика.