Поминальна молитва в честь 3-ої річниці з дня загибелі воїнів АТО Андрія Юркевича та Федора Коломійця відбулась сьогодні, 5 вересня, на Микулинецькому кладовищі у Тернополі.

Нагадаємо, що Андрій Юркевич («Грізлі») з Тернополя та Федір Коломієць («Металург») з Алчевська Луганської області загинули 5-го вересня 2014-го року у засідці, яку організували російські військові. За годину до перемир’я вони разом з іншими бійцями «Айдару» та десантниками ВСУ супроводжували вантаж з провізією для артилеристів, однак повернутись живим судилось не всім.

Помолитись та покласти квіти до могил Героїв АТО прийшли бійці «Айдару», духовенство, рідні загиблих, громадськість та учні ТЗОШ № 13.

- Андрій Юркевич – випускник нашої школи № 13. Нещодавно наш навчальний заклад почав носити ім’я цього Героя. Ми вшановуємо день загибелі й День народження Андрія Юркевича щороку. Ми проводимо години-реквієм й несемо квіти до пам’ятника загиблому. У нашій школі відкрили куточок пам’яті цьому Герою. Коли до нас приходять нові дітки, особливо менші, ми їм розказуємо, проводимо екскурсії біля того куточка, щоб  знали і пам’ятали, бо це – наше майбутнє. Заради нас вони загинули, заради наших дітей,  – розповіла Гурін Тетяна Григорівна педагог-організатор ТЗОШ № 13 імені Андрія Юркевича.

Представники духовенства наголосили на тому, що герої пожертвували своїм життям заради України та майбутнього наших дітей. Їхня велика жертва – це дарунок Богові від кожної сім’ї, від якої ангел полетів на небо, охороняючи усіх нас.

- Я хлопців знаю ще з Майдану. Потім на Сході вони були в одній групі, а я – в іншій. Я бачив їх напередодні смерті. Ми, на щастя, пересіклись.  Хлопці були дійсно патріоти,  що на Майдані, що на війні. Скажу по-правді, не всі групи хотіли їхати на Металіст. Багато тоді залишились, а Юркевич поїхав. Він людина справді сильна духом. Так і за «Металурга» можна сказати. Він взагалі з Росії, але Україна то вже його, хоч з батьків тут нікого не було, – поділився боєць батальйону «Айдар» Богдан Лісоруб.

За його словами, тіло Федора Коломійця привезли до Тернополя, бо йому це місто дуже подобалось. «Металург» навіть казав: «Хлопці, якщо щось зі мною раптом трапиться, то привезіть в Тернопіль».

- У 2014 році, коли були ці запеклі бої, не покидали передчуття, що в будь-який час можуть вбити. Взагалі дуже багато загинуло в цей час. Наше командування висилало хлопців, знаючи, що звідти вони не вийдуть, – зі сльозами на очах розповів Богдан Лісоруб і додав: - Я  знайшов на війні багато вірних друзів, з якими ділили все. Зараз я вдома, але їх навідую. Це залишилось на все життя. Найболючіше те, що могли ввечері пити чай разом, а через десять хвилин людини немає. Спочатку було дуже важко, але потім увійшло в привичку, що люди постійно гинуть. Хлопці знали, що можуть не вернутись, але йшли.

Також «Лісоруб» розповів, що були такі випадки, коли люди сиділи на базі, навіть не виїжджаючи звідти, а зараз ходять та нагороджують один одного медалями. Незважаючи на все, брехня таки викривається і від цього стає легше на душі. Нещодавно одного такого лже-патріота викрили. Він присвоїв собі нагороду, хоч навіть не був в Іловайську. Бійці «Айдару» кажуть, що такі ситуації їх неабияк ображають, а такі люди – вороги нашого народу.

До слова, кадрами з похорону Андрія Юркевича розпочинається документальний фільм Леоніда Кантера та Івана Яснія «Добровольці Божої Чоти».